|
| |
|
Главная -> Экология
Про. Переработка и вывоз строительного мусораПропуская мимо ушей пламенные призывывластей экономить электричество, воду, гази прочие коммунальные блага, граждане покане спешат обзаводиться приборами учета,дабы взять под контроль каждый киловатт скубометром. Чем это можно объяснить? Вотмнения представителей народа в ВерховнойРаде — как уже бывших, так и переизбранныхна новый срок... ПавелКузнецов: — Когдалюдям выгодно, они ставят счетчики безвсяких уговоров. Другое дело, что стоимостьэтих приборов достаточно высока, а потомуне всем они по карману... ВикторШишкин: — Многиеграждане не желают ограничивать себя в том,что касается расходования воды, газа. Темболее, что за них можно годами не платить. Даи коммунальщикам удобнее списывать напотребителей свои потери. Однако безсистемы строгого учета ресурсов нам всеравно не обойтись. ЮрийКостенко: — По меретого, как растут тарифы на коммунальныеуслуги, количество желающих установить усебя счетчики увеличивается. И в концеконцов мы придем к тому, что приборы учетабудут в каждом доме. НатальяВитренко: — Сейчас непризывать людей надо, а оказывать имреальную помощь в приобретении приборовучета. Малоимущим их вообще следуетустанавливать бесплатно. АлександрРябченко: — С однойстороны, таков уж менталитет у нашегочеловека, что пока гром не грянет, он неперекрестится. А с другой — власти ипоставщики газа, тепла, воды пока непредпринимают решительных шагов с тем,чтобы стимулировать граждан обзаводитьсясчетчиками... ЛеонидКравчук: — Думаю, современем все изменится. Я по своему опытузнаю, что счетчик — очень практичная штука.Ибо после того, как установил у себя домаприборы учета воды, платить за нее стал непросто меньше, а намного меньше. К тому жесчетчики дисциплинируют не толькопотребителей, но и коммунальщиков... ЮрийКармазин: — На мойвзгляд, чтобы раз и навсегда решить этупроблему, государство должно взять на себяобеспечение людей счетчиками. Естественно,при этом нужно учитывать уровень доходовразличных категорий населения. Например,пенсионеру можно установить счетчикбесплатно. А прочие граждане должны иметьвозможность приобрести приборы учета вкредит. Такимобразом государство, во-первых, поддержалобы украинские предприятия, выпускающиесчетчики, а во-вторых, сэкономило бы немалоденег. Ведь при централизованном подходеустановка счетчиков в масштабе всей страныобойдется значительно дешевле
А.В.Праховник, В.Ф. Находов, О.В. Овдієнко Останніми роками в економіці Україниспостерігається початок позитивнихзрушень в економіці а, по деяких секторах,навіть зростання активності промисловості.Ці зрушення свідчать, що підприємства „пристосувалися”до вимог сучасності та знайшли можливостіотримання замовлень на виконання робіт. Дотого ж за даними Фонду Держмайна Українивже більш 40% підприємств пройшли етапприватизації, більшість інших підприємствкорпоратизована. Зазначене свідчить, що питанняенергозбереження для промисловості тепер єїї “приватною” економічною проблемою, оскількиефективне енергоспоживання пов’язане ззаощадженням фінансових ресурсів з фондівпідприємства. Тобто енергозбереження для підприємствзараз набуває значно більшого значення, ніжтоді, коли вони були державною власністю.Стає зрозумілим, що визначальною рушійноюсилою до скорочення споживання енергії єконкурентоспроможність товару на ринку. Однак, оскільки вирішення обох цихпроблем одночасно є питанням великоїдержавної ваги, то саме Державою мають бутистворені відповідні стимулюючі заходи інормативно-правові засадиенергозбереження. Напрямокнормування, прийнятий в Україні Для державного “стимулювання” економіїпаливно-енергетичних ресурсів в Українізастосовується нормування, яке здійснюєтьсяу відповідності до „Загальних положень пропорядок нормування питомих витрат паливно-енергетичнихресурсів у суспільному виробництві”,затверджених Постановою Кабінету МіністрівУкраїни, Постанови від 15 липня 1997 р. №786 (зізмінами та доповненнями, внесенимипостановою Кабміну від27 червня 2000 р. №1040), та згідно з „Основнимиметодичними положеннями з нормуванняпитомих витрат паливно-енергетичнихресурсів у суспільному виробництві”,затвердженими наказомДержкоменергозбереження від 14 жовтня 1997 р.№93. У відповідності з п.1 [1] нормування є основоюдля застосування економічних санкцій занераціональне використання паливно-енергетичнихресурсів, а також для запровадження економічнихмеханізмів стимулювання енергозбереження.При цьому у відповідності до [3] основою для запровадження економічнихмеханізмів стимулювання енергозбереженняє прогресивні показники норм питомихвитрат паливно-енергетичних ресурсів, а длязастосування економічнихсанкцій та адміністративнихштрафів – міжгалузеві, галузеві та регіональнінорми питомих витрат. Для того, щоб зрозуміти, до чого зобов’язуютьзгадані постанови необхідно визначитися зпонятійним апаратом, що використовується вцих документах, а саме з поняттями нормипитомих витрат, нормування та методамивстановлення міжгалузевих, галузевих тарегіональних норм питомих витрат. Згідно з п.2 [1] нормивитрат паливно-енергетичних ресурсів – це затвердженийуповноваженим на теКабінетом Міністрів України органомвиконавчої влади показник їхвикористання на одиницю виробленої продукції,виконаних робіт або надання послугвстановленої якості. Для порівняння, згідно з [4] під питомимивитратами енергоресурсів розуміютьвеличину витрат енергоресурсів навиробництво одиниці продукції. Виходячи з визначення норми витрат паливно-енергетичнихресурсів можемо зробити висновок, що піднормуванням маємо розуміти процесзатвердження уповноваженим на це державним службовцем визначенихвідповідним чином питомих витрат паливно-енергетичнихресурсів. До того ж, у відповідності з п.3[1] ці норми не повинні перевищувативстановлених показників міжгалузевих тагалузевих типових норм питомих витратпаливно-енергетичних ресурсів для певнихвидів споживання (тобто інших норм,встановлених ще одним державним службовцем). З вищенаведеного необхідно зрозуміти, щопитомої витрати паливно-енергетичнихресурсів та норма питомих витрат паливно-енергетичнихресурсів є різними поняттями та мають різнімеханізми визначення, тому їх ні в якомуразі не можна ототожнювати. В цьому зв’язку дуже цікавим є другий абзацп.1 [1], в якому зазначається, що нормуванняпитомих витрат паливно-енергетичнихресурсів не передбачає втручання держави угосподарську діяльність підприємств, пов’язанез обмеженням обсягів споживання паливно-енергетичнихресурсів або обсягів виробленої продукції.Але вище було показано, що якнайменше тридержавних службовці втручаються вгосподарську діяльність підприємств:перший встановлює значення міжгалузевих,галузевих та регіональних норм, другий –затверджує норми для конкретних підприємств,та третій – інспектує їх додержання. А якщоврахувати факт, що більш 40% підприємствприватизовано, а більшість інших підприємствкорпоратизована, маємо:власник підприємства (або його частини),який стовідсотково сплачує за споживануенергію, має використати власні кошти (якіможуть бути досить значними) на визначенняпитомих витрат паливно-енергетичнихресурсів, подати ці значення назатвердження до відповідного державногослужбовця, який їх перетворить у нормупитомих витрат, а потім ще впускати в своєвласне господарство інспекторів, якібудуть перевіряти як він використовує вжекуплену енергію. Хіба це є втручання? Хібаце не є порушенням принципів ринкових відносинта поверненням до командно-адміністративноїекономіки? До того ж, якщо власник вирішиввдосконалити виробництво, придбавши новеобладнання, то він зобов’язаний знову ж завласні кошти повторити ту ж саму процедуру. Нормуванняв державах з централізованою командно-адмінистративноюекономікою Ідеята підхід.Необхіднозазначити, що нормування питомих витратпалива та енергії застосовувалось лише вкраїнах з централізованою командно-адмінистративною економікою. Так, в СРСР нормуваннявитрат паливно-енергетичних ресурсівзастосовувалося на базі документу, який бувприйнятий Держпланом СРСР (”Основныеположения по нормированию расхода топлива,электрической и тепловой энергии впроизводстве”). Так в [5] однозначновизначено, що основною задачею нормування єзабезпечення при плануванніта у виробництві технічно та економічно обґрунтованихнорм витрати палива, теплової та електричноїенергії. Для країн з централізованим управліннямекономікою цей шлях є дуже корисним тому, щонаскрізне нормування допомагаловиконувати функцію довго- тасереднестрокового планування потреби венергетичних ресурсах на відповіді термінита по відповідних їх типам. В Україні після переходу до ринкових відносинвже не діють механізми наскрізногоцентралізованого планування економіки, невстановлюються заздалегідь визначені цінина товари та послуги (крім окремих їх видів).Але паралельно з цим ще застосовуєтьсясистема нормування питомих витрат паливно-енергетичнихресурсів, яка зберігає ознаки адміністративно-командногоуправління економікою держави. Результативністьнормування.Існуєбезліч наукових та методичних розробок знормування питомих витрат палива та енергії.Необхідно зазначити, що досвід, накопиченийще в СРСР, показав велику кількість недоліківзастосування цього методу [6], особливо длястимулювання енергозбереження (цьомупитанню присвячена велика кількість статейв профільних виданнях, наприклад, [7-18] табагато інших) Основний методичний документ СРСРрекомендував використовувати аналітичнийметод нормування (“аналитические расчетыпо отдельним технологическим операциям”[5]), який вважався найбільш точним. Але цейметод передбачає використання різнихтехнологічних характеристик: “напівемпіричних”коефіцієнтів (завантаження обладнання, змінності,складність деталі, тощо), Установити дійсні значення цих коефіцієнтівпрактично неможливо, а допустимі інтервалиїх змінювання настільки сильно впливаютьна норму, що цінність результатів розрахунківта висновків, що базуються на цихрезультатах, близька до нуля. Крім того,норми питомої витрати палива та енергії неможуть залишатися незмінними протягомдовгого часу, оскільки залежать відбагатьох факторів. Спроби врахувати можливізміни норм на достроковому періоді часу задопомогою регресійних моделей виявилисяневдалими. Зокрема, автори [16] стверджуютьщо зазначені недоліки нормування мають місцев більшості випадків. Досвід проектування таексплуатації систем електроспоживання [14]показав, що похибка при розрахункахелектричного навантаження може становити50-90% за рахунок маніпулювання допустимим діапазономзначення коефіцієнтів. Деякі авторинаводять дані, колиця похибка складала 50-200% [12] і навіть 300-350% [15].В [13] зазначено, що цехи та агрегати, яківипускають однорідну продукцію, можутьзначно відрізнятись значеннями питомимивитрат енергії (наприклад, на заводі Криворіжстальу доменному цеху №1 цей показник був рівним9.4, тоді як у доменному цеху №2 він дорівнював30.8 кВт.год на тону металу; при цьомукоефіцієнт попиту дляобох цехів складав 0,2-0,25). Авторами цієїстатті свого часу також проводилися дослідження,пов’язані з моделюванням та розрахункамиможливих похибок при нормуванні питомихвитрат палива та енергії (наприклад, [17, 18]). Приклад [17]. Для підключенняживлячої ділянки цеху машинобудівного підприємстваотримані наступні значення показниківелектроспоживання: Ру =3900 кВт; Рсм = 1100 кВт; Рм = 1220 кВт; Qм= 1100 квар; Sм = 1640 кВ. А; Tм =5055 г/рік; Wa = 5,31 . 106 кВт . г/рік;VP = 6,38 .106 квар . г/рік; = 3470 г/рік. Розрахункові коефіцієнти(Ки і, cos і тощо)прийняті за довідниковими матеріалами. За допомогою системи обліку періодично реєструвалисядобові графіки активної та реактивноїпотужностей. У результаті їх буливиділені чотири характерні класи.У табл. 1 наведенічислові покажчики,що характеризують добові графіки виділених класів. Додатковим критерієм для оцінки точності розрахунків служать фактичні значення річних витрат енергії: Wа. ф = 3,75 . 106 кВт . г/рік; Vp = 3,65 . 106 квар . г/рік, отримані для даної прилуки зі звітньої документації. Таблиця 1 Покажчик класу Рс, кВт Рм, кВт Wa, кВт . год км кф Na i 1 484 870 11600 1,8 1,15 5 2 543 860 1300 1,58 1,10 228 3 256 445 6130 1,74 1,08 116 4 244 432 5870 1,77 1,16 16 Таблиця 2 Покажчик пі ф пі 1 пі 2 пі 1 пі 1 Рм, кВт 870 1220 870 40,2 0 Qм, квар 650 1100 650 69,2 0 Sм, кВ . А 1085 1640 1085 51,2 0 Тм . а, ч/рік 4310 4355 4400 1,0 2,1 Тм . р, ч/рік 5615 5800 5600 3,3 -0,3 Тм, ч/рік 4810 5055 4850 5,1 0,8 , ч/рік 3206 3470 3250 8,2 1,4 Wa, кВт . год 3,75 . 106 5,31. 106 3,827 . 106 41,6 2,1 Vр, квар . год 3,65 . 106 6,38 . 106 3,64 . 106 74,8 -0,3 У табл. 2 наведені результати співставленняфактичних графіків електроспоживання за їхрозрахунковими значеннями, які буливизначені за традиційною і запропонованою[17] методиками. Значення відносних похибок Піj, %, визначалисяза виразом Піj= [(Піj - Пі ф)/ Пі ф] .100, вякому Піj – розрахунковезначення і-гопокажчика, отримане за j-оюметодикою; Пі ф –фактичне значення того ж самогопокажчика (j = 1 для існуючоїметодики; j = 2 дляпропонованої). Якщо отримані значення взяти для оцінки привиборі перерізу кабельної лінії, то відношенняперерізу F1, яке було визначене зарозрахунковими параметрами за допомогою існуючоїметодики, до перерізу F2,який був обчислений за запропонованоюметодикою, складає k = F1/F2= 1 + F = 1, 465 > L,де L – відношенняперерізів сусідніх ступіней за існуючоюшкалою; F– значеннявідносної похибки при виборі перерізу (дляданого прикладу F= 0,407). Це означає, що в даному випадкуна основі розрахункових навантажень і довідкових матеріалів буде вибраний перерізщонайменше на два ступенівищий, ніж це потрібно в дійсності, а привикористанні цих даних для нормуваннявиходить, що норма буде в 1,465 разів вище. Аналізуючи наведені вище та іншірезультати нормування, можна зазначити ряднедоліків цього методу, основними з яких є : низька точність та обґрунтованість значень планових норм; застосування середньостатистичних коефіцієнтів при визначенні питомих витрат; складність розрахунків при визначенні питомих витрат енергоресурсів; значні похибки при визначенні норм, що обумовлюються практичною неможливостю контролю всіх факторів, які визначають енергоспоживання; практична неможливість визначення питомих витрат в випадках багатономенклатурного виробництва та при застосуванні систем автоматичного керування технологічними процесами; великі витрати на технічне забезпечення нормування; суб’єктивізм державних службовців при затвердженні норм, а також енергетиків підприємств при їх визначенні; статичність отриманих показників та невизначеність в термінах їх перегляду; непристосованість методик нормування до сучасних приладів та систем обліку, тощо. Слід додати також, що використання показниківпитомих витрат енергоресурсів як достатньооб’єктивної характеристики ефективностівикористання палива та енергії піддавалосясумніву ще за радянських часів [8], оскількипри їх визначенні фактично враховуєтьсялише один показник (обсяг випуску продукції),хоча на процес енергоспоживання впливає велика кількість визначальнихфакторів. Дуже важливою умовою є відповідністьвстановленого показника норми питомоївитрати паливно-енергетичних ресурсів рівнюефективності використання паливно-енергетичнихресурсів, який може бути реально досягнутим.Методики встановлення норм мають бутипрозорими та зручними для практичновикористання, особливо методики визначеннязначень міжгалузевих, галузевих та регіональнихнорм. Але сучаснапрактика вирішення задач нормування свідчить,що методики, які були розроблені тазатверджені в Україні останнімчасом, мають ще більшу кількість недоліків,ніж методики, що застосовувалися в СРСР. Цеможна показати на прикладі нормативногодокументу [19], який затверджено постановоюДекржкоменергозбереження України від 25.10.99за №91 та зареєстровано в Мінюсті України17.03.2000 за №175/4396. Згідно з п.1.4 [19] „метою розробки „Норм” єзабезпечення єдиної методології принормуванні електричної та теплової енергії,забезпечення вірогідності і обґрунтованості норм...”.На прикладі п.6 [19], який присвяченонормуванню витрат теплоти натеплопостачання, розглянемо, чи забезпечуєтьсявищезгадана вірогідність та обґрунтованістьнорм. У відповідності до цього пункту,витрату тепла на опалення (яка потім маєбути передана на затвердження відповідномудержавному службовцю) маємо визначати заформулами: , (1) або , (2) де Q0рік– річна потреба тепла на опалення, ГДж; Q0– годинна витрата тепла на опалювання кДж/год; q0– питома опалювальна характеристика будівліпри розрахунковійтемпературі зовнішнього повітря (приймаєтьсяза табл.6.1 [19]), яка корегується множенням наякимось чином визначений коефіцієнт прирозрахункових температурах повітря відміннихвід -300С, та залежить від призначеннята об’єму будівлі, та зовсім не залежить відматеріалу стін, типу вікон та ін.; Vн– зовнішній будівельний об’єм будівлі; К0’– константа,яка знаходиться за додатком 2 [19] та залежитьлише від області, в якій розташовано об’єкт(тобто від розрахунковоїтемператури зовнішнього повітря та середньоїтемператури зовнішнього повітря (які дляконкретної області вважаються константами)та усередненоїрозрахункової температури внутрішньогоповітря; К0’’– константа,яка знаходиться за додатком 2 [19] та залежитьлише від області, в якій розташовано об’єкт(тобто від середньоїтемператури зовнішнього повітря, яка дляконкретної області вважаються константою)та усередненоїрозрахункової температури внутрішньогоповітря. До тогож значення К0’ та К0’’,згідно до п.6.5.1, для будівель та споруд, денеобхідно підтримувати внутрішнютемпературу вище або нижче 180С, маютьбути помножені на коефіцієнт, який визначаєтьсяза формулою: , (3) де tсер.о– середня температура зовнішнього повітряза опалювальний період, визначається задодатком 2 [19] та залежить лише від області, вякій розташовано об’єкт. Формула(1) застосовується у випадку, коли можливовизначити максимальну годинну витратутепла на опалення, а формулу (2) – колигодинну витрату тепла визначити неможливо. Приклад розрахунку норми Застосування на практиці наведеноїметодики продемонструємо на прикладірозрахунку витрати теплоти на опаленнянавчальним корпусом №22 НТУУ „КПІ”, якийобладнано власним тепловим пунктом та лічильникомвитрати теплоносія. Для порівняннязначення зазначеної витрати теплоти булиодержані трьома способами (таблиця 3): За методикою нормативного документу [19] за умови, що годинну витрату тепла визначити неможливо. За методикою розрахунку районних теплових мереж (РТМ). За фактичними результатами вимірювання витрати теплоносія (за лічильником). Результати відповідних розрахунків та вимірюваньнаведено в табл.3, та на мал.1. Таблиця3. Вихідні данні проектна витрата Гкал/год 1,043 витрата за нормами (Гкал/год)/м3 0,0000114 зовнішній об’єм м3 58688 Результати розрахунку Місяць, рік Листопад, 2000 грудень, 2000 січень, 2001 Кількість днів 30 31 31 Коефіцієнт корегування норм за температурою* 0,88 1,13 1,25 Коефіцієнт зниження (для методики РТМ) 0,385 0,428 0,494 Витрата тепло енергії за методикою РТМ Гкал 289,12 332,12 383,34 за нормами 423,91 562,48 622,21 за лічильником 95,40 241,90 254,40 Відносна різниця в порівнянні з фактичними витратами за методикою РТМ % 67,00 27,17 33,64 за нормами 77,49 56,99 59,11 * - корегування норм за температурою здійснюється множенням на коефіцієнт Мал.1.Розрахункові та фактичні витрати тепловоїенергії корпусом №22 НТУУ „КПІ”. При розгляді зазначеного прикладу необхідномати на увазі, що температура в учбовихприміщеннях деколи була нижче за необхідну,але потрібно враховувати також той факт, щотемпература теплоносія на вході в корпусбула 60...700С, що значне нижченормативної. Незважаючи на це ефективністьвикористання енергії, що споживається, післямодернізації значно підвищилась. Подібним чином, згідно з п.8 [19], визначимотакож необхідну витрату електричної енергіїна електропостачання корпусу №22 НТУУ „КПІ”.Згідно з табл.8.1 [19] питомеелектронавантаження для лабораторногокорпусу вищого навчального закладу в м. Києвіскладає 32 кВт-г/м2. Виходячи з того, щокорисна площа корпусу складає 16765 м2,місячне споживання електричної енергії занормами має бути не вище ніж 44706,7 кВт-г. Згідно даних лічильника в зимовий час фактичновикористовується в середньому 17044,3 кВт-г намісяць. Проаналізуємо отримані результати. Якпоказано вище, фактичне споживаннятеплової енергії менше норми в середньомуна 60%, а електричної енергії – на 38%. Тобто, з одного боку, ці результати свідчать,що енергія використовується ефективно, і навирішення питань енергозбереження в цьомукорпусі витрачати часу немає потреби. Але, зіншого боку, необхідно мати на увазі двоякістьвідображення процесів енергоспоживання за допомогою відповідних техніко-економічнихпоказників [20], яка полягає в наступному: длятих, хто виділяє ресурси норма – цемаксимально допустима витрата ресурсу, адля тих, хто їх споживає – це мінімальнонеобхідний рівень цієї витрати. Виходячи зцього у наведеному прикладі такожспрацьовує двоякість норми. Так при розглядіподібної ситуації інспектором Державної інспекціїз енергозбереження, або при поданніотриманих результатів розрахунку витратенергоресурсів на нормування (назатвердження) обов’язково будутьзастосовані „прогресивні” показники та відповіднозменшені значення розрахованих витрат.Очевидно, що таке зменшення не буде обґрунтованим.Знаючи про це енергетик розглянутого об’єктувнесе потрібні “корективи” в розрахунок (шляхомманіпулювання коефіцієнтами використаннята іншими величинами, що дозволяє змінюватизначення розрахованих витрат майже на 100%),тобто зробить так, щоб встановлені нормийого „влаштовували”. Таким чином, внаслідок нормування миотримали не стимулювання енергозбереженняна розглянутому об’єкті, а прикладстимулювання штучного завищенняенергоспоживання. Нажаль, подібну ситуаціюфахівці Інституту енергозбереження таенергоменеджменту НТУУ “КПІ” зустрічалина багатьох промислових підприємствах підчас проведення енергетичних аудитів. Цікавим також є п.8.9 [19], який на практиціпоказує яким чином держслужбовцямивстановлюються прогресивні показники. Згідноз цим пунктом, прирозрахунку витрат енергії з метою їхнормування використовуються номінальніпараметри енергоспоживачів, які припроектуванні звичайно завищуються длязабезпечення надійності їх роботи. З цієїпричини наведені в табл.8.1 [19] значення річногочисла годин використання максимальногонавантаження зменшені в порівнянні зданими відповідних довідників на 35-40%.Навряд чи таке приблизне коригування вихіднихданих для розрахунків забезпечує необхіднудостовірність та обґрунтованості норм. Ще однією проблемою є непристосованість діючихметодик нормування для розрахунків витратенергоресурсів при застосуванні системавтоматичного керування, які в залежностівід фактичних значень визначальнихфакторів регулюють фактичну витрату паливаабо енергії (наприклад, для систем опалення– це фактична температура оточуючогосередовища, фактична температура внутрішньогоповітря, час доби, день тижня, тощо). В такомувипадку практично неможливо правильновстановити значення норми питомої витратипаливно-енергетичних ресурсів за наведеноювище методикою. Що робити У зв’язку з зазначеними вищепроблемами слід вважати, що для ефективногостимулювання енергозбереження в Україні існуючасистема нормування питомих витрат паливата енергії потребує суттєвої модифікації.Такі спроби відбувалися ще в радянські часи, так в [21] було запропоновано здійснювати динамічне(оперативне) нормування (короткостроковепланування) та розроблено ряд методів таметодик [18, 22, 23]. Для оперативногонормування і планування витрат електричноїенергії об’єкти одного технологічногопризначення класифікувалися за векторамизовнішніх умов (показники випуску продукції,температура навколишнього середовища та ін.)з метою визначення однорідних об’єктів, щохарактеризувалися “подібними “ векторамизовнішніх умов [22]. Потім однорідні об’єктикласифікувалися згідно векторів внутрішніхумов (показниками енергоспоживання). Заоперативну норму електроспоживання одноріднихоб’єктів приймалося найменше споживання,ймовірність якого не нижче прийнятої довірчої g (наприклад, g=0,1).При цьому визначався клас реальних умов,який краще за все використовувався яккритерій близькості до оперативної нормиелектроспоживання Тобто було сформульовано концепцію таотримано модель оперативного планування (нормування)електроспоживанням, що дає змогу в темпітехнологічного процесу здійснити пошукнайкращого рішення при плануваннітехнологічних режимів за мінімумомелектроспоживання.. Необхідно зазначити, що в міжнароднійпрактиці стимулювання енергозбереження вринкових умовах був прийнятий інший (ніж “радянське”нормування) шлях: введена стандартизація наефективність використання енергії кінцевимиспоживачами, прийнята стовідсоткова оплатавикористаних енергоресурсів, шляхом економічногостимулювання мотивується використанняенергоефективних технологій. До того жрозроблені та доцього часу широко впроваджуються на підприємствахта в установах системи енергетичногоаудиту (обстеження) та система контролю інормалізації (КіН) енергоспоживання (monitoring& targeting) [24]. Оскільки процедура та основні положенняенергетичного аудиту є досить відомими, тов цій роботі вони не розглядаються. Ідея жКіН базується на встановленні математичнихмоделей споживання енергоресурсів від визначальних факторів накороткостроковому періоді часу (ідея повністюспівпадає з оперативним (динамічним)нормуванням і короткостроковимплануванням). Завдяки застосуванню такихмолей можна систематично контролюватифактичний рівень ефективностівикористання енергії та оперативнореагувати на його зниження. До того ж такісистеми придатні для досить точноговизначення величини економії енергетичнихресурсів в результаті впровадження заходівз енергозбереження. Першоюстадією розробки системи КіН є проведенняенергетичного аудиту та визначення необхідноїдля розробки інформації. Для цього необхідно визначити параметрироботи системи з урахуванням наступних аспектів: які енергоресурси споживаються і яка інформація повинна контролюватися для подальшого аналізу; чи повинна система КіН у першу чергу надавати інформацію для внутрішніх потреб, чи для зовнішніх структур, наприклад, для енергопостачальної компанії; чи буде інформація, що одержується від системи КіН, використовуватися існуючою структурою управління енерговикористанням, чи необхідне удосконалення системи управління в цілому. Наступною стадією створення системи КіН єрозробка її специфікації. Вона може бутиподілена на два напрямки: А. Вибір центрів обліку енергоспоживання (ЦЕО).Важливу роль у КіН грають інформаційнісистеми, що дозволяють забезпечувати необхідні дані для аналізу іприйняття рішень. Тільки через недостатнюточність при виборі придатного ЦЕО багатосистем КіН зазнають невдачі. Щоб ЦЕОвважався діючим, він повинен: бутипрактичним для вимірів; забезпечувативерифікацію вимірюваних змінних величин;контролюватися користувачем. Але необхіднозазначити, що організація ЦЕОЛ зазвичай пов’язаназ вкладанням значних коштів, тому їх кількістьмає бути обґрунтована співвідношенням міжвитратами і потенційною вигодою. Б. Визначення специфікації технічних засобіві програмного забезпечення. У даній областіє широкий спектр вибору. З одного боку, миможемо створити систему КіН, беручи заоснову тільки існуючі лічильники і комп'ютернезабезпечення, що вже мається на об'єкті. З іншогобоку, можна встановити безліч нових лічильниківз автоматичною телеметрією, що підключаєтьсядо бази даних, наданої в пакеті програмногозабезпечення системи КіН. Система КіН являє собою динамічно діючиймеханізм, успіх функціонування якогозалежить від наявності потрібної інформації.Тому для організації інформаційногозабезпечення необхідно : реєструвати показання лічильників; підтримувати необхідну точність показань лічильників; реєструвати дані визначальних факторів; своєчасно вводити дані в систему для виконання необхідних розрахунків та формування звітів. Схематичне зображення завдань, щостосуються підтримки системи КіН та їївикористання для досягнення максимальногорівня ефективності енергоспоживання, маєнаступний вигляд (Мал. 2). Існують різні типи звітів у системі КіН.Найпоширенішим є звіт про виявлення втрат,який розробляється раз на тиждень чи раз намісяць. Вони, в основному, призначені длявизначення місць втрат енергії. Більшістьтаких звітів містять дані у вигляді таблиціта графічні данні з позначенням ЦЕО з надмірним споживанням енергії. Наступним розповсюдженим типом звіту є місячнийчи квартальний звіт. Він робиться длядемонстрації прогресу в програмах поенергозбереженню. Майже завжди даний тип звітівмістить графіки (зазвичай графікикумулятивної суми та ін.). Вони містятьтакож аналіз споживання енергії на об'єктічи на ряді об'єктів в цілому, а також містятьдеяку інформацію про відповідні ЦЕО,особливо, якщо спостерігалося виняткововисоке чи низьке споживання конкретнименергоспоживачем. Мал.2.Схематичне зображення завдань КіН. Місячний чи квартальний звіти також містятьу собі деякі дані у вигляді таблиць і, якправило, письмовий звіт, що: підсумовує отриманий прогрес в енергозбереженні; пояснює труднощі, що виникли, і отримані досягнення; прогнозує тенденції в енергоспоживанні; пояснює, які кроки робляться для просування програми. Річні звіти набагато об’ємніше, містятьрозгорнуті варіанти місячних абоквартальних звітів, які звертають увагу назміни в споживанні енергії з кожним роком. Діагностичними називаються спеціальні звіти,які фокусують увагу на одному ЦЕО, де зафіксованевиняткове використання енергії. Такі звітиу вигляді графіків і таблиць містять дані,що пояснюють проблему. Вони ж будуть матирозділ з письмовим описом проблеми іпропозицією її вирішення. Нижче наведено приклад типового звіту у вигляді таблиці для системи КіН з п'ятьма ЦЕО (табл. 4). Для кожного ЦЕО фіксується інформація профактичне споживання енергії й одиниці виміру;про вартість і одиниці змінних величин, зякими вони порівнюються; і вартості енергії/води,використаної на поточному тижні (ґрунтуючисьна середніх витратах споживання). Останнідва стовпчики праворуч показують розбіжностіміж стандартним і цільовим споживанняменергії/води. Ці цифри представлені в еквівалентномугрошовому співвідношенні. Цифри в дужкахпоказують роботу, гірше передбачуваної. Таблиця 4. Ресурс Витрата Од. Визначальний фактор (змінна величина) Од. Вартість Різниця в вартості Стандарт Ціль Електр. 512 МВт 540 т 193,536 (40) (1,240) Газ 2,500 МВт 540 т 121,5 772 5 Газ для котельної 2,228 МВт 2,920 т пари 111,1968 (35) (794) Газ на опалення 212 МВт 25 Градусо-дні 10,3032 775 480 Вода 1,005 м3 540 л 2170,8 38 (37) 2607,336 770 (1,272) Різні конфігурації систем КіН можутьнадавати різну інформацію в подібному чи іншомутабличному форматі. Таким чином, подібні системи контролю інормалізації енергоспоживання являютьсобою альтернативу адміністративному нормуванню, що здійснюється з метоюпримусити споживача палива або енергіївикористовувати енергоресурси завстановленими суб’єктивна чином правилами,які часто можуть бути необґрунтованими інереальними. На наш погляд лише впровадження системтакого типу дозволить на державному рівнізначно ефективніше впроваджуватиенергозбереження в усі сектори економікиУкраїни і досягати великих екологічних таекономічних результатів. Висновки 1. В Україні діє система адміністративного(примусового) нормування, яке здійснюєтьсяне за принципом мотивації, а за принципомпримусового керування енерговикористанням,що базується на “напівемпіричних”розрахунках. До того ж ця система є підконтрольноюадміністративному надзору з бокудержслужбовців. Така система має бути повністюзнята з використання в приватномупромисловому виробництві. До того ж на нашпогляд немає жодної потреби в використаннів Україні аналогу “радянського”нормування в різних галузях промисловості 2. Маєбути введена двуетапна послідовна системамотивуючого характеру: · енергетичногоаудиту (обстеження); · контролю інормалізації енергоспоживання, яка має непримусовий, а мотивуючий характер “нормування”,тобто яка мотивує споживачів доефективного енергоспоживання без надзору “з гори”, а лише з контролем виконаннявідповідних державних стандартів. 3. Тимчасово елементи адміністративногонормування можуть бути використані дляспоживачів енергії в бюджетній сфері, заумов відсутності обліку енергії. Дляспоживачів з обліком енергії нормування маєносити індикативний характер. 4. Сьогоднішнє нормування можна тимчасовозалишити також для кінцевих споживачівенергії з поступовим переходом настандартизацію та маркірування їх (кінцевихспоживачів) за рівнем ефективностівикористання енергії. 5. Основнимипоказниками енергоспоживання має бутипоказники питомих витрат, а не адміністративнанорма, та нормалізовані показники роботи.Питомий показник роботи (ППР - питомавитрата енергії) - це порівняння енергії,спожитої на виконану роботу (наприклад, кВт·год/м2чи кВтSYMBOL 215 \f Symbol \s 12Чгод/т).Нормалізованим показником роботи (НПР) є індикатор,здатний враховувати різні обставинивикористання енергії на об'єктах. Прикладирізних типів умов, що враховуються НПР: різницяв типі і якості продукції; різниця готовихпродуктів і напівфабрикатів; різниця всировині; різних процесів і енергетичнихресурсів; облік часу використання іпогодних умов (наприклад, для систем опалення і кондиціонерів). ППР і НПР за кордоном звичайноотримують з енергетичних оглядів, щоготуються урядовими відділами, управліннямиабо енергопостачальними організаціями.Порівняння річного споживання енергії наоб'єкті дає можливість фахівцям підприємствапорівняти свій об’єкт з “звичайною” та “кращою”практикою. Однак це дасть тільки дужеобмежену/лімітовану інформацію про те, якіаспекти використання енергії кращі чи гіршівід кращого досвіду. НПР не використовуютьдля нормування питомих витрат енергії. Порівнянняданих про споживання енергії на базі ППР іНПР відомі і застосовуються лише як миттєвефото , тому що вони розглядають витратуенергії тільки через конкретний фіксованийпроміжок часу і за певних умов.Застосування їх у системі КіН дає хорошийрезультат, оскільки вони розглядаються закороткий (наприклад, тижневий) проміжокчасу та аналізуються на базі оцінок з зміннимипоказниками відповідних технологій. 6. В Україні слід розробити та ввестиавтоматизовану систему з енергетичнихоглядів ППР і НПР, використовуваних на різнихоб'єктах з одним видом діяльності (АСО ППР іНПР). Ця система надасть можливості підвищитирівень ефективності енерговикористаннянаших підприємств до ефективностіенерговикористання за найкращими індикативамипоказниками інших виробників аналогічноїпродукції. 7. Для того, щоб не було прямої аналогії з“радянським” нормуванням, можливо необхідно перейти від самого терміну “нормування”до терміну нормалізаціїенерговикористання. Переліклітератури 1. Загальнеположення про порядок нормування питомихвитрат паливно-енергетичних ресурсів усуспільному виробництві. Затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від15 липня 1997 р. №786. 2. Основніметодичні положення з нормування питомихвитрат паливно-енергетичних ресурсів усуспільному виробництві. Затвердженінаказом Державного комітету України зенергозбереження від 14 жовтня 1997р. №93. 3. Зміни, щовносяться до деяких постанов Кабінету МіністрівУкраїни з окремих питань діяльності у сферіенергозбереження. Затверджені постановоюКабінету Міністрів України від 27 червня 2000р №1040. 4. М00013184.0.018-00.Нормативний документДержкоменергозбереження України „Методикааналізу та розрахунку питомих витратенергоресурсів під час проведенняекспертизи енергозбереження та інспектуванняспоживачів енергоресурсів”. 5. Основныеположения по нормированию расхода топлива,тепловой и электрической энергии внародном хозяйстве. Утвержденыпостановлением Госплана СССР от 17 декабря1979 г. №199. М.Атомиздат,1980. 6. Праховник А.В., Находов В.Ф.Динамическое нормированиеэлектропотребления промышленныхпредприятия. «Нормирование потребленияэлектроэнергии и энергобалансыпромышленных предприятий». Материалысеминара. М., МДНТП, 1979, стр.65-70 7. Абаджер Н.Н.,Мирочник С Г., К вопросу о корректировкенорм расхода электроэнергии, «Промышленнаяэнергетика», 1970, № 5, с.10-12. 8. Синягин Н. Н,К вопросу нормирования электропотребления,«Промышленная энергетика», 1970, № 9, с.13-15. 9. Ермолаев А. Т. Онормировании и использовании резервовэкономии электроэнергии на промышленныхпредприятиях, «Промышленная энергетика»,1979, № 7, с.5-7. 10. ТитовС. Я. Вопросы нормированияэнергоресурсов промышленного предприятия,«Промышленная энергетика», 1979, № 10, с.7-9. 11. Мелехин В. Т. Основные направления совершенствования нормирования при системном подходе к использованию топливно-энергетических ресурсов, «Промышленная энергетика»,1983, № 8, с.5-8. 12. КудринБ.И. Основы комплексного метода расчетаэлектрических нагрузок / Промышленнаяэнергетика, №11, 1986, с.23-27. 13. ВаршавскийА.Э., Котельников А.И. Построениекомплексного электробаланса предприятийна основе банка данных, Материалы семинара:Электрические нагрузки иэлектропотребление в новых условияххозяйствования, М., МДНТП, 1989, с.69-71. 14. ДроздовВ.А., Фридман С.А. О точности расчетаэлектрических нагрузок промышленныхпредприятий / Промышленная энергетика, №2,1978, с.29-32. 15. КудринБ.И., Лосев Э.А. О необходимой точностиметодов расчета электрических нагрузок иоценка надежности системэлектроснабжения промышленных предприятий/ ИВУЗ, Электромеханика, №12, 1982, с.1448-1451. 16. ВишневецкийИ.И., Морланг А.А., Фуфаев В.В. Агрегатныемодели нормирования электропотребления /Материалы семинара: Электрические нагрузкии электропотребление в новых условияххозяйствования, М., МДНТП, 1989, с.96-98. 17. ПраховникА.В.Формирование характеристикэлектропотребления промышленных объектов /Известия АН СССР «Энергетика и транспорт»,№6, 1982, с.156-161. 18. НаходовВ.Ф. Нормирование и оценка эффективностиэлектропотребления в промышленности //Диссертация на соискание ученой степени к.т.н.К., 1986, 183 с. 19. Нормивитрат електричної та теплової енергії дляустанов і організацій бюджетної сфери України.Затверджені постановоюДекржкоменергозбереження України від 25.10.99за №91 та зареєстрований в Мінюсті України17.03.2000 за №175/4396. 20. ШевченкоЛ.А. Об учете двойственности отраженияпроцессов энергопотребления технико-экономическимипоказателями. «Экономия топливно-энергетическихресурсов в народном хозяйстве» . Материалысеминара. М., МДНТП, 1986, с.66-71 21. ПраховникА.В. Оптимизация режимов и формированиебанка показателей электропотребления шахт/ Автоматизированные системы управленияэлектроснабжением горных предприятий К.,Общество «Знание» УССР, 1978, с.7-9. 22. ПраховникА.В. Функционально- ориентированная оптимизация режимов электропотребления // Диссертация на соискание ученойстепени доктора техн. наук, Киев, КПИ, 1981, 196 с. 23. КафтанН. Методы и средства управленияэлектропотреблением (диссертация насоискание ученой степени к.т.н. //Диссертацияна соискание ученой степени к.т.н. К., 1981, 183 с. 24. Энергетическийменеджмент / Праховник А.В., Соловей А.И.,Прокопенко В.В. и др.- К.: ІЕЕ НТУУ „КПІ”, 2001,471с. 25. ПраховникА.В. Г.Трапп. Контроль і нормалізаціяенергоспоживання. Збірник доповідей “Управлінняенерговикористанням” К., Альянс зазбереження енергії, 2001, с.387-398. Минтопэнерго не имеет альтернати. Директор департаменту стратегічн. Высотные здания - водоснабжение, вентиляция и холодоснабжение. Виз. Закон. Главная -> Экология 
|