|
| |
|
Главная -> Экология
Шановні колеги. Переработка и вывоз строительного мусораТихоненко Ю. Ф., ГУП г. Москвы «Московское агентство по энергосбережению» Юрий Федорович Тихоненко родился в 1953 году. Окончил Московский инженерно-строительный институт имени Куйбышева. По специальности - инженер-строитель. Проблемами энергосбережения в промышленности и городском хозяйстве занимается с 1978 года. В 1999-м назначен начальником отдела энергосбережения Мосгосэнергонадзора. А с декабря 2001 года является директором государственного унитарного предприятия Московское агентство по энергосбережению . Женат. Имеет дочь. -Юрий Федорович, в январе 2003 года исполняется 10 лет с момента создания вашего агентства. Самое время подводить итоги, намечать планы на будущее... - Московское агентство по энергосбережению возникло по инициативе Правительства Москвы. Оно объединило усилия всех предприятий и специалистов, работающих в этом направлении в столице. Мы осуществляем контроль за эффективностью использования топливно-энегетических ресурсов, занимаемся разработкой программ энергосбережения, предлагаем экономические модели стимулирования экономии тепла, топлива. Наше агентство является инициатором создания законодательной базы на уровне Москвы, которая бы способствовала бережному расходованию энергоресурсов. Но основной наш конек - развитие энергоаудита. - На Западе энергоаудит уже давно получил широкое распространение. а как обстоят дела с внедрением его у нас? - Энергоаудит - первый шаг на пути создания всеобъемлющей системы энергосбережения в будущем. Это - своеобразный диагноз объекта - по которому можно будет уже назначать курс лечения . Идет выявление энергорасточительных учреждений, предприятий, жилых домов, выясняются причины, почему происходит перерасход энергетических ресурсов. Сегодня мы проводим энергоаудит по промышленному сектору. И потенциал для экономии энергоресурсов, особенно в жилищно-коммунальной сфере очень велик. - Не могли бы вы назвать конкретные цифры? - Пожалуйста. По различным экспертным оценкам резервы экономии топливно-энергетических ресурсов в ЖКХ составляют от 20 до 40 процентов. Расход энергии для отопления одного квадратного метра в энергоэффективном доме, сооруженном и оборудованном с учетом последних научных достижений в 5 раз меньше, чем в обычном. - Сегодня мы привыкли считать рубли, а не гигакалории. И тем не менее, каков возможный экономический эффект от внедрения энергосберегающих технологий? - Жилой сектор столицы расходует около 27 миллионов гигакалорий для обогрева домов. Допустим, мы научились экономить чуть более 30 процентов энергоресурсов, потребляемых москвичами. То есть, около 10 миллионов гигакалорий. Стоимость одной гигакалории - порядка 350 рублей, а 10-ти миллионов - 3,5 миллиарда рублей. Таков потенциальный экономический эффект энергосбережения в одном только ЖКХ! А ведь есть еще бюджетная сфера: школы, больницы. Промышленность. - Я знаю, что существуют определенные нормативы энергопотребления. - Сейчас в Москве реализуется программа обязательных энергетических обследований, нацеленная на исполнение 10-й статьи федерального закона Об энергосбережении . Это касается тех предприятий и учреждений, которые потребляют в год свыше 6 тысяч тонн условного топлива. Совместными усилиями мы изыскиваем резервы для экономии. - Но одной инициативы властей, одних призывов активно внедрять энергосберегающие технологии недостаточно. Нужна инициатива снизу. Экономическая заинтересованность, наконец... - Энергосберегающие проекты должны быть привлекательны для инвесторов. В Москве есть финансовые учреждения, которые готовы инвестировать деньги в эту сферу поскольку надеются на быстрый возврат вложенных средств. Но возникает ряд проблем... - Каких? - Не проработана правовая сфера, нет четких правил игры. С одной стороны - невысокий уровень управленческой культуры отдельных руководителей, непонимание ими важности внедрения энергосберегающих технологий. С другой - необходимо экономически стимулировать процесс энергосбережения. И конечно же, использовать и административный ресурс. Власти города не могут занимать пассивную позицию в решении этой проблемы, поскольку Москва лимитируется по уровню потребления топлива. Да и запасы энергоресурсов в России не безграничны. - Есть ли у столицы своего рода энергозависимость от какого-то одного вида топлива? - Мы потребляем, в основном, газ. Возможности закупки этого топлива на внутреннем рынке ограничиваются. В чем тут причина? Не берусь судить. Замечу лишь, что у поставщиков газа есть обязательства перед зарубежными партнерами, есть интересные и выгодные предложения от других потенциальных потребителей. - Внедрение энергосберегающих технологий идет не столь активно, потому что тарифы на энергоресурсы относительно невысоки. Не так ли? - Если помните, в советскую эпоху тариф на электроэнергию для населения у нас составлял 4 копейки, для промышленных предприятий - 2 копейки. Промышленность тогда находилась в более комфортных условиях по сравнению с коммунальным сектором. Сегодня картина диаметрально противоположная. Население платит меньше, а промышленность больше. Хотя тарифы у нас и теперь относительно невысокие. И рост их существенно отстает от инфляции. В определенном смысле - это сдерживающий фактор для развития энергосбережения. - Но у нас и рост доходов населения не всегда опережал инфляцию. - Согласен. Невысокие тарифы в какой-то мере оправдываются откровенно низкими зарплатами значительной части наших жителей. И если сопоставить долю расходов в семейном бюджете, которая шла на коммунальные платежи в советские времена, и сейчас, то несомненно - она увеличилась. А вот доля расходов на энергоресурсы в себестоимости промышленной продукции за эти годы упала. И сегодня необходимо поднимать тарифы в первую очередь - для промышленности. - В обозримом будущем Россию ожидает вступление в ВТО, обязательным условием которого является вытягивание внутренних тарифов на энергоносители на уровень мировых. И если мы в ближайшие годы не решим проблему энергосбережения, то последствия будут тяжелыми: и для ЖКХ, и для промышленности, и учреждений бюджетной сферы... - В первую очередь, вступление в ВТО ударит по карману рядового гражданина. Это будет суровым испытанием для тех регионов, которые получают дотации из центра. Но трагедии из этого делать не следует. В России постоянно идет рост цен на энергоносители, и они постепенно приближаются к мировым. Возьмем цены на газ. На мировом рынке тысяча кубометров газа стоит 90 долларов. У нас 17 долларов. 1 киловатт час электроэнергии на мировых рынках стоит около 4 центов. У нас - 2,7 цента. Другое дело - если мы попробуем сопоставить уровень доходов в России и за рубежом. Разница получится несоизмеримая... Что касается промышленности, то я думаю, она переживет этот трудный момент и получит возможность выходить со своей продукцией на мировой рынок. И это компенсирует рост цен на энергоресурсы. А для бюджетной сферы, для населения - единственный путь сглаживания этого процесса - это энергосбережение. - Звучит красиво, но мы, как платили за потребленный энергоресурс - тепло, газ - по нормативам, так и продолжаем это делать. И для семейного бюджета многих москвичей эта нормативная оплата очень кусается . - Нормативы на сегодняшний момент искусственно завышены для того, чтобы компенсировать низкую стоимость энергоресурсов. Необходимо создать условия для оценки фактического потребления энергоресурсов в каждой квартире. Тогда появится мотивация к экономии. В первую очередь необходимо установить теплосчетчики. - А кто этим должен заниматься? - Та организация, которая поставляет энергоресурс, должна обеспечить потребителя приборами учета. Вы же не приходите на рынок со своими весами. Там у каждого продавца - собственные. Это - его забота, а не покупателя. Что касается тепла. Если в квартире три стояка, то в ней должны быть и три теплосчетчика, если стояк один - то и счетчик один. Все должно решаться в индивидуальном порядке. Но прежде чем начать устанавливать такие счетчики, нужно подсчитать, во что обойдется их установка городу, определить порядок их обслуживания, оплаты и так далее. Чтобы не получилось так: счетчики поставили, а платим по-прежнему - по нормативам. И человек сегодня вправе потребовать: Создайте мне условия, чтобы я платил по факту потребления тепла, воды и так далее... И многие справедливо возмущаются: Почему летом я должен платить за отопление? - В 1970-х годах в США огромное количество людей обратилось в суды с исками на монополистов, которые необоснованно завышали тарифы. И две трети исков были выиграны. В результате монополии были вынуждены оборудовать все квартиры приборами учета. Я не призываю наших граждан поступать подобным образом, но проблему защиты прав потребителей в сфере ЖКХ надо решать безотлагательно. - У нас есть Конституция, Гражданский кодекс, Закон о защите прав потребителя. И любой человек может потребовать от энергоснабжающей организации, чтобы она определила реальный объем потребляемых ресурсов в его квартире. - Но поставщики ресурсов жалуются на отсутствие недорогих отечественных приборов учета. - Сегодня в столице несколько научно-производственных объединений разработали и изготовили счетчики поквартирного учета тепловой энергии, другие приборы и оборудование, позволяющее экономить энергоресурсы. С большинством руководителей этих предприятий я встречался в этом кабинете. И многие недоумевали: Зачем мы ломали головы, израсходовали немалые средства, перестраивали производство? Мы рассчитывали, что наша продукция будет пользоваться широким спросом, а на деле - она никому не нужна... И всегда обидно за таких энтузиастов. - Некоторые эксперты утверждают, что если бы нам удалось наладить систему приборного учета, то можно было бы снизить потребление энергоресурсов и платежи по ним. Примерно на 40 процентов. Возможно ли такое на самом деле? - Возможно. Но позднее может возникнуть другая проблема: разрушение нашей энергетической отрасли из-за недофинансирования. Поэтому по мере сокращения объемов потребления энергоресурсов тарифы будут потихоньку расти. Но этого бояться не надо. Увеличение тарифов - еще в большей степени будет стимулировать к экономии энергоресурсов. Размеры платежей могут уменьшаться на первом этапе - за счет упорядочения отношений потребителя и поставщика (имеется ввиду совершенствование оплаты по нормативам, которые должны отражать реальный уровень потребления), на втором - за счет реальной экономии энергоресурсов. - Я не понимаю, как можно заставить монополиста экономить энергоресурсы. Логика-то простая: больше продал - больше заработал. - У нас привыкли кивать на Запад, поэтому я приведу пример из зарубежного опыта. Той же Америки. Там есть свои энергоснабжающие компании, которые в законодательном порядке обязаны предоставить определенный объем услуг. И они заинтересованы в экономном расходовании энергоресурса. Почему? Да потому что сэкономленная энергия в три раза дешевле, чем вновь созданная. И там энергоснабжающая организация заботится об экономии энергоресурсов самими потребителями. Сэкономленный ресурс всегда можно выгодно продать другим покупателям. - И здесь мы подходим к другой проблеме - проблеме рационального использования энергоресурсов. - Наша работа как раз и нацелена на то, чтобы все потребители научились рационально использовать электричество, тепло, газ. А это значит, что нам не придется строить новую котельную, прокладывать километры трубопроводов или устанавливать генератор большей мощности. - От этого и экология выигрывает, и здоровье москвичей может улучшиться. - Конечно. Ведь в Москве наша энергетика загрязняет воздух достаточно интенсивно. - Что вы вкладываете в понятие энергоэффективный город ? - Это не очередное модное веяние, а насущная потребность. Да, Москва со временем просто обязана стать в энергоэффективным городом. И для этого нужно гармонизировать взаимоотношения между поставщиками и потребителями. То есть создать такую среду, в которой бы все стремились рационально расходовать энергоресурсы. И конечно же, Москва не может быть заложником Единых энергетических систем России. Наш город имеет статус субъекта федерации, и должен на законодательном уровне выстраивать систему взаимоотношений со всеми энергоснабжающими организациями. Это касается выработки, распределения, передачи всех видов энергоресурсов. Москве необходим свой закон об энергосбережении, который бы учитывал специфику столицы. И в этом вопросе инициативу должны проявить исполнительная и законодательная власть. - Внедрение энергосберегающих технологий требует определенных финансовых ресурсов. Но существуют ведь малозатратные способы экономии энергоресурсов. Например, введение систем автоматизации на ЦТП, теплоизоляция трубопроводов, промывка отопительных систем и так далее. Востребованы ли эти технологии в столице? - У нас достаточно активно производится замена устаревших труб на новые - пенополиуритановые. Вводятся автоматизированные системы регулирования на ЦТП. А вот с промывкой систем отопления дело обстоит сложнее. Эта процедура плановая, входит в комплекс мероприятий по подготовке жилого фонда к зиме. Но зачастую она не производится. Это приводит к дополнительным нагрузкам на ЦТП, излишнему расходованию энергоресурсов. И тут нашим коммунальщикам есть над чем поработать. - Еще проблема - оперативная замена поврежденных участков тепловых сетей. Особенно - зимой. - Есть у нас НПО Вектор , московское предприятие, которое разработало систему диагностики сетей, позволяющую заранее определять, на каком участке может произойти ЧП. И сейчас для нас важнее научиться предупреждать возможные аварии, менять в теплое время года устаревшие участки тепловых сетей, чем в мороз латать старье. - Энергоэффективный город невозможно построить без активного привлечения к этой работе ученых, специалистов. Что делается в этом направлении? - В Москве имеется огромный научный потенциал, работающий над проблемами эффективного использования энергоресурсов. И независимо от того, есть сегодня спрос на этот вид деятельности или нет, наука у нас движется вперед. Но для ученых работа над этой проблематикой - пока что способ самореализации. А нужно создать такие условия, чтобы был реальный спрос на их изобретения, новации, разработки. И если реализовать сегодня то, что уже ими создано, то в области энергосбережений прогресс был бы очевиден. - Почему же все это не реализуется на практике? - Нас упрекают в отсутствии надлежащего финансирования. Но необходимые деньги, которые можно было бы расходовать на энергосберегающие мероприятия в столице имеются. Это та статья затрат, которая могла бы принести ощутимые доходы. И я полагаю, инициативу в этом вопросе должны проявить органы исполнительной власти при формировании бюджета столицы. В Москве, конечно, много других важных задач, но решение проблемы энергосбережения не может откладываться на завтра. Она должна всегда находиться в поле зрения.
До нашої організації звернувся пан Ярош Євгеній з проханням допомогти розвитку його бізнесу. Хоча пан Євгеній переслідує лише комерційні інтереси, проте, вважаю, що розвиток такого бізнесу важливий для України. Нижче подаю текст Яроша Євегенія без правок. Успіхів, Андрій Мартинюк Ecoclub P.O.Box #73 33023, Rivne, Ukraine Tel/fax: +380 362 237024 ПП “ЛІМЕКС ІНВЕСТ” зацікавлене у співпраці з громадськими організаціями, котрі працюють з проектами з відновлювальних джерел енергії, таких як біодизель, біогаз та біомаса. Суть співпраці полягає в допомозі в отриманні грантів для сільгоспвиробників які бажають впровадити такі проекти. На сьогоднішній день ми поставляємо обладнання для виробництва біодизелю з рослинних олій а на початку 2007 року плануємо розпочати випуск такого обладнання з ємністю реакторів 300л, 700л і 1000л. Виробництво біодизелю можливе як з кондиційних олій, так і з некондиційних, а також з олій які були у вжитку. В світі значна кількість біодизелю виробляється з олій зібраних в місцях громадського харчування. Так, австрійський кооператив фермерів “SEEG MUREK” виробляє біля 7 000 тон біодизелю в рік з олій які були у вжитку. З нашої сторони можлива допомога громадським організаціям в пошуку іноземних донорів для реалізації таких проектів. БІОДИЗЕЛЬНЕ ПАЛИВО МОЖНА ВИРОБЛЯТИ У ВЛАСНОМУ ГОСПОДАРСТВІ!!! ПП “Лімекс Інвест” 43005, Україна, м. Луцьк Пр. Грушевського 1/82 Директор Ярош Євгеній Федорович Тел. (0332) 795110 Тел. Моб. 8 067 3613931 Обладнання для виробництва олії і біодизелю. Актуальність пошуку альтернативних джерел енергії зростає з кожним роком. Ріст цін на енергоносії змушує людство переходити до застосування нових, поки що нетрадиційних, джерел енергії. Серед них важливе місце належать відновлювальним джерелам енергії, або біоенергетиці. Природні поклади нафти, газу та вугілля не є безмежними, а використання енергоресурсів стрімко зростає. Тому вже всередині 70-х років минулого століття урядами багатьох країн почали впроваджуватись програми енергозбереження та використання альтернативних джерел енергії. Етерифікація рослинних масел була вперше проведена в 1853 році вченими Е.Даффі та Д. Патріком ще задовго до того, як був винайдений дизельний двигун. В результаті етерифікації ними був отримані метилові ефіри рослинних олій, або як їх тепер ще називають дизельне біопаливо чи біодизель. За своїми фізичними властивостями метилові ефіри дуже близькі до мінерального дизельного пального. Робота першої моделі двигуна Рудольфа Дизеля була показана 10 серпня 1893 року в німецькому місті Аугсбург і працював цей двигун на рослинній олії. В честь тієї події 10 серпня проголошено міжнародним днем біодизеля. Пізніше, Р. Дизель демонстрував свій двигун і одержав вищу нагороду на Всесвітній ярмарці в Парижі в 1900 році. Двигун Р.Дизеля працював на рослинній олії і він вірив, що для роботи його двигуна буде використовуватись біопаливо, тобто паливо, виготовлене з продуктів, вирощених фермерами на своїх полях. На його думку, це зробило б фермерів незалежними від зовнішніх ресурсів. Проте, виробники дизельних двигунів, з огляду на нижчу вязкість та ціну, перейшли на використання мінерального дизельного пального. І тільки турбота за навколишнє середовище та зростання цін на нафту після енергетичної кризи в 1973 році змусили людство переходити до енергозберігаючих технологій та пошуку альтернативних джерел енергії. Піонерами в справі виробництва дизельного біопалива стали австрійські фермери, котрі в 1987 році розпочали пілотний проект з виробництва біодизелю, створивши кооператив фермерів “SEEG MURECK ” в австрійському регіоні Південна Стирія. В 1989 році, він почав виробляти 500 000л біодизпалива на рік, а в 2005 році довів виробництво до 10 000 000л. Крім виробництва біодизелю, в 1998 році кооператив розпочав виробництво біомаси, а в 2004 році – виробництво біогазу. В 2001 році “SEEG MURECK” з поміж 1230 конкурсантів з 75 країн став переможцем ЕНЕРЖІ ГЛОУБ ЕВАРД за досягнення в виробництві енергії з відновлювальних джерел. В Австрії також, вперше в світі, в 1991 році впровадили промислове виробництво біодизелю потужністю 10 000 000л на рік. В 1990-ті роки в багатьох європейських країнах були збудовані заводи з виробництва біодизелю, зокрема в Франції, Німеччині, Швеції та Чехії. В той же час в інших частинах світу розпочали виробництво біодизелю і в 1998 році вже в 21 країні здійснювалось комерційне виробництво біодизелю. За прогнозами європейських експертів у 2006 році виробництво біодизелю в країнах ЄС перевищить 4 млн. т. Для отримання біодизельного палива можуть використовуватись як рослинні олії, так і тваринні жири. В країнах Євросоюзу для виробництва біодизелю в основному використовується ріпакова олія. Тому в останнє десятиліття попит і ціна на насіння ріпаку не спадає, хоча його виробництво зростає і в 2005 році світовий збір насіння ріпаку становив 46,5 млн. т (для порівняння в1985 році – 19 млн. т). За питомою вагою у загальносвітовому виробництві олійних, ця культура вийшла на третє місце — після сої і бавовни, випередивши соняшник. На протязі останніх років до 70 відсотків вирощуваного в Україні насіння ріпаку експортувалось в Польщу, Німеччину, Чехію, Словаччину та інші країни. В цих країнах з ріпаку виробляли і виробляють ріпакову олію, дизельне біопаливо, ріпаковий шрот, гліцерин та інші товари. З сільськогосподарськими підприємствами України які вирощують ріпак, закупівельники з цих країн укладають контракти на закупку зерна ріпаку ще до посівної. Треба відмітити, що експортуючи ріпак, а не переробляючи його, українські виробники фактично втрачають ріпаковий шрот. Мініобладнання для виробництва біодизелю, потужністю від 500л до 5 000л на добу, використовують як невеликі фермерські господарства так і достатньо потужні. Місцева промисловість в кінці 90-х років розпочала виробництво такого обладнання для задоволення потреб у паливі сільськогосподарських виробників.Інститут сільськогосподарських машин в Познані проводив роботи над застосуванням рослинного палива для двигунів сільськогосподарських машин. Було розроблено і сконструйовано міні-установку для виробництва дизельного біопалива з ріпакової олії W-400. Трохи згодом стали виробляти міні-установки BT v 1000 turbo з ємністю реактора 1000л і 2000л. та ТЕСТМЕР - 5000л. Аналіз якості дизельного палива, виробленого з допомогою установки W-400 було проведено в іституті технології нафти в Кракові. Фізико-хімічні характеристики виробленого палива перевірялись на відповідність нормам ONORM С 1190, найважливішими з них є: Характеристики Дизельне паливо Біодизельне паливо Густина г/см3 0,92 0,88 Цетанове число 48-50 54-56 Температура запалювання єС 60 168 Темп блокування фільтру єС -12 -10 Вміст сірки % 0,28 0,001 Вязкість 3,8 7,4 Необхідно підкреслити низький вміст сірки який в 11 раз менше від допустимої норми для біопалива і понад 100 разів менше норми для дизельного палива з нафти. Придатність палива виробленого з ріпакової олії для дизельних двигунів була випробувана в промисловому інституті сільськогосподарських машин. Випробовування двигунів підтвердили придатність виробленого палива для заправки двигунів. Випробовування показали, що потужність і момент обертання двигуна практично не змінюються. Біопаливо дуже добре змішується з паливом мінерального походження. Крім цього біодизель має значно кращі мастильні властивості ніж дизельне паливо з нафти, що зменшує зношуваність двигуна та збільшує його термін служби. Біодизель не має бензолового запаху та не завдає шкоди навколишньому середовищу, в грунті або воді мікроорганізми напротязі 28 днів переробляють весь біодизель. Виробництво дизельного палива для власних потреб може бути простим, економічно вигідним і не завдавати шкоди зовнішньому середовищу. Маючи відповідні знання та обладнання ви можете виробляти паливо для заправки дизельних двигунів з вирощених у власному господарстві олійних рослин.В Європі дизельне біопаливо виробляється за двома принциповими схемами: “французській” та “німецькій”. ”Французька” схема передбачає виробництво дизельного біопалива на централізованих підприємствах потужністю понад 10 тис.т на рік. В Німеччині в даний час діє понад 15 централізованих та біля 100 децентралізованих заводів по виробництву дизельного біопалива. “Німецька“ схема більш прийнятна для нинішнього стану економіки України. Кооператив фермерів, маючи в своєму розпорядженні від 1000 до 10000 га угідь, купує обладнання для виробництва та етерифікації ріпакової олії. По оцінці спеціалістів, для обробітку 1га угідь необхідно 70-80л дизельного біопалива. При врожайності ріпаку 18ц/га та олійності 35% з 1га можна отримати до 700л дизельного біопалива, яке може забезпечити обробіток 10га угідь. Таким чином, для обробітку 4000га угідь на протязі року необхідно засіяти ріпаком 10% угідь, тобто 400га. Отже, для обробітку 4 000га угідь на протязі року необхідно біля 300 000л дизельного біопалива, а це вимагає закупівлю кооперативом обладнання для виробництва дизельного біопалива потужністю 1 000л на добу. Якщо розглядати виробництво дизельного біопалива в умовах замкнутого циклу(кооператив фермерів), то собівартість виробництва палива буде дуже низькою. ЩО НЕОБХІДНО ЗНАТИ ПРИ ВИКОРИСТАННІ БІОДИЗЕЛЮ. Біодизель є паливо вироблене з рослинних олій або тваринних жирів. В залежності від сировини, фізичні властивості біодизелю можуть змінюватись в ту чи іншу сторону. Існуючі європейські стандарти прийняті для біодизелю, виробленому з ріпакової олії. Тому надалі всі дані стосуються біодизелю саме такого походження. Процес етерифікації значно зменшує вязкість олії і робить біодизель придатним для використання в дизельних двигунах. Біодизель має деякі властивості кращі як в мінерального дизелю, а саме: -Значне зменшення емісії СО2 і СО в порівнянні з дизелем; -Біодизель має кращі мастильні властивості ніж дизель, тому зменшує зношуваність двигуна і продовжує термін його служби; -При згорянні біодизелю вихлопні гази є білими, а не чорними як при згорянні дизелю; -Температура загоряння біодизелю є вищою ніж в дизелю, тому він є безпечнішим; - Біодизель має вище етанове число ніж дизель, тому якість згоряння палива є кращою; - Біодизель має значно нижчий вміст сірки, тому не завдає такої шкоди навколишньому середовищу; -При попаданні в грунт чи воду, біодизель не завдає шкоди, тому що переробляється мікроорганізмами на протязі 3-4-х тижнів. - Біодизель може використовуватись в чистому виді (В100), або змішаним в будь-яких пропорціях з дизелем (В5, В10, В50 та ін.). Біодизель також має деякі недоліки, котрі необхідно знати при користуванні біодизелем. Ці недоліки не важко усунути тим чи іншим способом. - Біодизель має температуру замерзання на кілька градусів вищу ніж дизель. Тому, при низьких температурах необхідно додавати до біодизелю добавки, понижуючі температуру замерзання, або змішувати його з “зимовим” дизелем в пропорціях 50:50. - Біодизель агресивно діє на натуральні резини та деякі еластомери ( тигон, полівініл, поліамід та нітрил). Для уникнення пошкоджень, необхідно замінити вироби з таких матеріалів на такі, що не піддаються дії біодизелю( вітон, поліуретан), або використовувати суміші біодизелю В5-В30. Європейські та американські виробники двигунів, починаючи з середини 1990-х не використовують в своїх виробах матеріалів, що піддаються дії біодизелю. - Біодизель як хороший розчинник, може вимити весь бруд, котрий осів в баку та трубопроводах до його застосування. Необхідно в перші місяці користування біодизелем періодично контролювати стан паливних фільтрів. - Для кращої роботи двигуна при використанні В100 необхідно на 2-3є понизити кут вприску палива. Як вже згадувалось вище, процес етерифікації рослинних олій вперше був проведений вченими Е.Даффі та Д. Патріком. Для отримання ефірів вільних жирових кислот необхідно до рослинних олій або тваринних жирів додати спирт, як правило метиловий чи етиловий. Але без каталізатора (кислота або луг) реакція проходить дуже повільно, або взагалі не проходить. В результаті реакції отримуємо ефір(біодизельне паливо), з фізичними властивостями близькими до властивостей мінерального дизельного палива, та 50-ти процентний розчин гліцерину. Для кращого проходження реакції необхідно проводити її при певній температурі. Основні етапи процесу - фільтрування олії - нагрівання олії до Т=50-60 С - приготування спиртового розчину каталізатора - змішування олії з спиртовим розчином каталізатора - седиментація, або гравітаційне розділення розчину на фракції ефіру та гліцерину. Технологія виробництва біодизелю з ріпаку показана на схемі Сировиною для виробництва біодизелю можуть бути будь-які рослинні олії ріпакова, соняшникова, соєва, гірчична та інші, як свіжовиготовлені так і відпрацьовані, а також тваринні жири. ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ УСТАНОВКИ BT v 1000 turbo: 1.Продуктивність 1000л/доб 2.Живлення 3*380В, 50Гц 3.Потужність встановлених двигунів 4КВт 4. Потужність встановлених нагрівачів 18КВт 5.Габарити 2400*1800*1200мм 6.Необхідна площа приміщення 25м2 7.Мінімальна висота приміщення 3,5м 8.Необхідна електроенергія на 1 цикл 8КВтгод 9.Обслуговування 1 особа. СИРОВИНА ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА БІОДИЗЕЛЮ: 1.Олія ріпакова 1000л/цикл 2.Метанол технічний безводний 200л/цикл 3.Каталізатор-гідрат окису калію 7-10кг/цикл. ПРОДУКТИ ВИРОБНИЦТВА: 1.Біодизель 970л/цикл 2.Гліцерин 230л/цикл. Відзначимо такі особливості установки BT v1000 turbo : -виробництво палива відбувається по спрощеній технології, котра не вимагає апаратури з високими температурою і тиском; -отримане паливо придатне для заправки дизельних двигунів сільськогосподарських машин; -технологія виробництва є безвідходною і безпечною; -установка дає можливість самоокупності виробництва навіть при малій кількості сировини; -без застосування додаткового устаткування максимальна продуктивність -1000л біодизелю за добу; -конструкція проста, а обслуговування максимально спрощене. При 300-ти робочих днях на установці BТ v 1000 turbo за 1 рік можна виробити 300 000л біодизелю.При встановленні додаткових седиментаційних ємностей річне виробництво можна збільшити до 3 000 000 л. ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ. При річному виробництві 300 000л. Затрати на виробництво Прибуток від продажі побічних продуктів Зерно 1000т*1000гр/т=1000000гр Метанол 60000л*2гр/л=120000гр Каталізатор 2500кг*4гр/кг= 9000гр Ел.-енерг 1000т* 70КВт/т*0,3гр/КВт= 21000гр Всього 1150000гр Макуха 650т*500гр/т=325000гр Гліцерин 70000л*1,5гр/л=105000гр Всього 430000гр Собівартість 1л отриманого біодизелю без врахування витрат на оплату праці (1100000гр.-430000гр.)/300000л=2.40гр/л. Ще один аспект.На 01.06.2006р. 300 000л дизельного палива коштує 1200 000грн., це стільки, скільки коштує 1000т зерна ріпаку. Враховуючи, що затрати на покупку метанолу, каталізатора та електроенергії майже покриваються прибутком від продажі гліцерину, в загальному як прибуток маємо 650т ріпакової макухи. ЗАСТОСУВАННЯ ГЛІЦЕРИНУ. Перш за все хочу відзначити, що фракція гліцерину, що отримується при виробництві біодизелю не є чистим продуктом.Крім гліцерину до складу входять каталізатор(КОН), залишки метилового спирту і деяка кількість мила, що утворюється при реакції. Гліцерин в такій суміші може використовуватись в таких цілях: -як горючий матеріал в котлах, що працюють на мазуті, -як додатковий горючий матеріал в котлах, що працюють на вугіллі, -як додаток при виготовленні тирсобрикетів, -при компостуванні, -як додаток при виготовленні біогазу. Саме для виробництва біогазу використовують гліцерин в австрійському кооперативі фермерів “SEEG MUREC”. Біогазові установки діють на території України. Після очищення від метилового спирту мила та КОН, гліцерин можна використовувати для виробництва мила, парафіну та багатьох інших продуктів. Скоріш всього неочищений гліцерин можна продавати підприємствам хімічної галузі. Також очищений гліцерин додають до кормів худобі. Застосувань гліцерину є дуже багато, але перш за все треба шукати підприємства у своєму регіоні які використовують гліцерин.
Часть ii. глава 6. Более 160 долларов за тысячу куб. Новости углеродного рынка. Использование альтернативных ист. Беглый взгляд на энергетическуюстратегию сша. Главная -> Экология 
|