Главная ->  Экология 

 

Развитие. Переработка и вывоз строительного мусора

вноситься народним депутатом України,

 

Головою Підкомітету з питань ядерної

 

політики та ядерної безпеки

 

Сабашуком П.П. (в/о № 76)

 

На заміну раніше поданого

 

Реєстраційний № 2583

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

 

Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії та використання скидного енергопотенціалу

 

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Визначення термінів

 

Когенераційна установка (КУ) – комплекс обладнання, що забезпечує одночасне перетворення внутрішньої енергії палива в електричну (або механічну) і теплову енергії, при цьому теплова енергія використовується в будь-яких технологічних процесах, не пов’язаних з виробництвом електричної енергії. До цих установок прирівнюється комплекс енергетичного обладнання, що перетворює в електричну енергію скидний енергетичний потенціал технологічних процесів.

 

Скидний енергетичний потенціал – відпрацьовані продукти згорання газових турбін або поршневих двигунів, які працюють в технологічних процесах, не пов’язаних з виробленням електричної енергії; енергопотенціал природного газу або водяної пари високого тиску в трубопроводах; коксовий, доменний гази металургійного виробництва; попутні гази нафтових свердловин; шахтний метан як продукт дегазації вугільних пластів; димові гази промислових печей, біогаз тощо.

 

Типи когенераційних установок – визначаються за джерелом надходження первинної теплової енергії в установку:

 

- перший тип – установки, в яких використовується природний газ або рідке паливо (нафтопродукти), що спалюються в теплових двигунах (газотурбінних або поршневих), які обертають електричні генератори;

 

- другий тип – установки, в яких використовується скидний енергетичний потенціал технологічних процесів.

 

В обох типах установок для підвищення роботоспроможності або потужності може використовуватися додаткове спалення будь-якого палива в утилізаційному тракті.

 

Кваліфікація когенераційної установки – встановлення центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого належить проведення технічної політики в електроенергетиці, типу когенераційної установки, рівня середньорічної ефективності використання палива та частки корисної теплової енергії в загальному обсягу енергії, що виробляється когенераційною установкою.

 

Кваліфіковані когенераційні установки (ККУ) – установки, що відповідають певним вимогам, а саме:

 

- КУ, що віднесені до першого типу, якщо вироблення корисної теплової енергії не менш ніж 10 % від загального вироблення енергії (електричної і теплової) цією когенераційною установкою протягом періоду в 12 місяців, починаючи з дати, коли установка вперше виробила електроенергію і будь-якого календарного року, що слідує за роком, коли установка вперше виробила електроенергію; одночасно з цим протягом вказаного періоду обсяг виробленої корисної енергії (електричної та теплової) по відношенню до обсягу енергії споживаного палива повинен бути не меншим:

 

а) 42 % якщо загальна потужність ККУ менша ніж 7 МВт;

 

б) 50 % якщо загальна потужність ККУ більша 7 МВт, але менша ніж 75 МВт;

 

в) 60 % якщо загальна потужність ККУ більша ніж 75 МВт;

 

- КУ, які віднесені до другого типу і не мають додаткового спалення палива; якщо ж додаткове спалення застосовується, то середньорічна ефективність використання енергії додаткового палива протягом періоду в 12 місяців, починаючи з дати, коли установка вперше виробила електроенергію, і будь-якого календарного року, що слідує за роком, коли установка вперше виробила електроенергію, не повинна бути менш ніж 42 %.

 

Стаття 2. Сфера дії Закону України “Про комбіноване виробництво теплової і електричної енергії і використання скидного енергопотенціалу”, далі “Закон”

 

Закон регулює правові, організаційні та економічні відносини між державою, виробниками електроенергії, що використовують новітні когенераційні та парогазові технології, скидний енергетичний потенціал технологічних процесів, і енергопередавальними організаціями, які здійснюють діяльність з передачі або постачання електричної енергії на визначеній території. Під дію цього Закону підпадають кваліфіковані когенераційні установки, що введені до експлуатації після 01.01.2003 року.

 

Стаття 3. Завдання Закону

 

Завданням цього Закону є:

 

- створення економічних умов для підвищення ефективності використання палива в енергогенеруванні або інших технологічних процесах і децентралізації електрогенеруючих потужностей;

 

- сприяння розвитку та поширенню технологій комбінованого виробництва тепла і електроенергії та використанню скидного енергетичного потенціалу технологічних процесів у різних галузях господарства як найбільш ефективного засобу паливозбереження;

 

- створення сприятливих умов по залученню інвестицій на будівництво ККУ;

 

- зменшення залежності паливно-енергетичного сектору економіки від імпортованого палива.

 

Розділ II. Державна політика в сфері застосування комбінованого виробництва теплової та електричної енергії

 

Стаття 4. Стимулювання будівництва та використання ККУ

 

Узгоджений з НКРЕ тариф на продаж електричної енергії, що виробляється когенераційною установкою, на Оптовому ринку електроенергії України повинен включати інвестиційну складову, достатню для відшкодування коштів інвесторів на протязі не більше 5 років.

 

Стаття 5. Видача технічних умов на підключення ККУ до електромережі

 

Енергопередавальна організація, що здійснює підприємницьку діяльність з передачі або постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов’язана видати технічні умови на підключення ККУ до електромережі в термін не більше 3-х місяців з дати отримання відповідного запита з боку сторони, яка хоче будувати ККУ.

 

Стаття 6. Вирішення спірних питань

 

Обгрунтованість технічних умов щодо реконструкції або модернізації розподільчих електромереж або технологічного обладнання енергопередавальної організації підтверджується експертизою представника центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого належить проведення технічної політики в електроенергетиці.

 

Стаття 7. Підключення ККУ до електромереж

 

Енергопередавальна організація, що здійснює підприємницьку діяльність з розподілу електричної енергії на закріпленій території, зобов’язана підключити ККУ до електромережі в термін не більше одного місяця з дати ухвалення акту про виконання власником ККУ технічних умов на підключення. Підключення ККУ до електромережі виконується через ту розподільчу підстанцію енергопідприємства, для якої електромережа з напругою, придатною для підключення ККУ, є найкоротшим шляхом до місця розташування ККУ.

 

Стаття 8. Когенерація в комунальному теплопостачанні

 

Кваліфіковані когенераційні установки першого типу, які створені на базі і в межах котелень комунального теплопостачання і забезпечують населення тепловою енергією у встановлених обсягах, зберігають статус підприємства комунального теплопостачання.

 

Стаття 9. Постачання пікової електроенергії

 

Власник ККУ має право постачати споживачеві пікову когенераційну електроенергію одночасно (додатково) з основним постачальником електроенергії по цінам, узгодженим двостороннім договором.

 

Розділ III. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 10. Узгодження чинного законодавства зі статтями цього Закону

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування.

 

2. Кабінету Міністрів України протягом 3 місяців з дати набрання чинності цим Законом:

 

а) підготувати та внести на розгляд до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

 

б) привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

 

в) забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом;

 

г) розробити Державну цільову програму розвитку і впровадження когенераційних технологій на період до 2010р. з застосуванням альтернативних схем заохочення інвесторів щодо будівництва когенераційних генеруючих станцій;

 

д) прийняти постанову про систематичне розповсюдження інформації про когенераційні технології, а також про обов’язкове вивчення керівниками органів державної влади усіх рівнів та підприємств переваг і значення комбінованого виробництва теплової та електричної енергії.

 

 

Юрий Щипанов

 

Комитет по архитектуре и градостроительству г. Москвы, Россия

 

Освещаются вопросы дальнейшего развития и совершенствования Московской городской нормативно-методической базы по энергосбережению и водосбережению в зданиях. Приводятся сведения о ее внедрении в проектирование и строительство различных зданий и сооружениях

 

Нормативно-методическая база

 

К настоящему времени разработано и действует более 30 глав Московских городских строительных норм (МГСН) и большое количество пособий, рекомендаций, инструкций и руководств по различным аспектам проектирования и строительства зданий и сооружений, учитывающих потребности этого крупнейшего мегаполиса и присущие ему специфические особенности.

 

В числе первоочередных городских норм в 1994 г.были разработаны МГСН 2.01-94 «Энергосбережение в зданиях. Нормативы по теплозащите и тепловодоэлектроснабжению» -комплексный нормативный документ, положения которого относились не только к теплозащите зданий, но и к их тепловодоснабжению , электроснабжению, инженерному оборудованию ий, а также к искусственному освещению. Содержавшиеся в МГСН 94 года новые идеи послужили толчком для пересмотра положений федерального СНиП «Строительная теплотехника». Ужесточенные требования этого федерального документа (ред. 1998 г.) привели к пересмотру московского норматива. В результате в феврале 1999 г. Правительство Москвы утвердило принципиально новый городской документ–МГСН 2.01-99. В недавно утвержденном Госстроем России Своде правил по теплозащите зданий использованы новые подходы и положения действующих МГСН 2.01-99.

 

Такой процесс закономерен и позволяет быстрее внедрять новые идеи в проектирование и строительство, примененные на территориальном и федеральном уровнях, а также способствует гармонизации норм различного уровня.

 

По вопросам, касающимся теплозащиты, инженерного оборудования зданий и сооружений, с учетом при этом аспектов энергосбережения, действует ряд городских нормативно-методических документов. В их числе:

 

- «Инструкция по проектированию учета электропотребления в жилых и общественных зданиях» (утверждена Москомархитектурой и введена в действие в октябре 1997 г.);

 

- «Рекомендации по проектированию энергоэкономичных технических решений систем отопления, вентиляции и водоснабжения встроенно-пристроенных в жилые здания помещений общественного назначения» (утверждены Москомархитектурой в мае 1998 г.);

 

- «Руководство по выбору, расчету и размещению серийно изготавливаемых счетчиков расхода воды» (утверждено Москомархитектурой в июне 1998 г.);

 

- «Пособие по расчету и проектированию искусственного освещения помещений общественного назначения» (утверждено Москомархитектурой в октябре 1999 г.);

 

- «Инструкция по расчету электрических нагрузок жилых зданий» (утверждена Москомархитектурой в июле 1999 г.; в апреле т.г. планируется ее замена новой редакцией);

 

- «Пособие к МГСН 2.01-99 «Энергосбережение в зданиях», выпуск 1 «Проектирование теплозащиты жилых и общественных зданий» (утверждено Москомархитектурой в феврале 2000 г.);

 

- «Руководство по применению тепловых насосов с использованием вторичных энергетических ресурсов и нетрадиционных возобновляемых источников энергии (утверждено Москомархитектурой в январе 2001 г.).

 

В 2001 году намечено пополнение этого пакета рядом новых городских нормативно-методических документов:

 

- «Руководство по проектированию автономных источников теплоснабжения» (завершается согласование и подготовка к утверждению);

 

- «Руководство по проектированию фасадных систем с вентилируемым воздушным зазором для нового строительства и реконструкции зданий» (срок разработки – 1У кв. 2001 г.);

 

- ряд Рекомендаций по проектированию различных типов фасадных систем как с вентилируемым воздушным зазором, так без него (запланировано завершение их разработки во 11-1У кв. 2001 г.);

 

- «Общие положения к техническим требованиям по проектированию жилых зданий высотой более 75 м» (срок разработки – 1У кв.2001 г.).

 

Необходимо отметить, что наличие вышеперечисленных городских документов, в основном учитывающих специфику строительства в г. Москве, не позволяет в полной мере решать разнообразные аспекты энергосбережения.

 

В первую очередь это относится к выбору и применению прогрессивных и экономичных систем инженерного оборудования зданий и сооружений (отопления, вентиляции, водоснабжения, кондиционирования).

 

На сегодняшний день основополагающими нормативами по этим проблемам являются соответствующие федеральные СниПы, часть из которых нуждается в обновлении под эгидой Госстроя России.

 

Реализация энергосберегающей политики при проектировании и строительстве

 

За период 1997 – 2000 г.г. ведущими научно-исследовательскими и проектными институтами города (ОАО №Моспроект», МНИИТЭП и др.) осуществлена разработка технических решений и рабочих чертежей центральных тепловых пунктов с многоходовыми и пластинчатыми теплообменниками, унифицированных водомерных узлов со счетчиками различного диаметра, узлов установки счетчиков для систем горячего водоснабжения, центральных и индивидуальных тепловых пунктов для одно- и двухзонных систем водоснабжения строительства, систем отопления жилых домов с применением радиаторных термостатических клапанов системы «Херц».

 

В большинстве проектов зданий для массового строительства предусматривается устройство теплых чердаков с утилизацией тепла от вытяжной вентиляции и учитывается эта составляющая в тепловом балансе.. Аналогичный подход распространяется и на технические подполья и подвалы с разводками теплонесущих трубопроводов.

 

С 1997 г. проектно-сметная документация зданий и сооружений имеет в своем составе раздел «Энергосбережение» и энергетический паспорт.

 

В 1997 – 2000 г.г. в два этапа осуществлен переход на применение в полносборных жилых и общественных зданиях ограждающих конструкций с повышенным уровнем сопротивления теплопередаче (наружные стеновые панели, окна, двери, перекрытия и покрытия).

 

В результате приведенное сопротивление теплопередаче наружных стеновых панелей увеличилось примерно в 3 раза, а окна и балконные двери применяются, как правило, с тремя стеклами, включая стеклопакеты.

 

Более подробно об этом было доложено на прошлогоднем Форуме.

 

Вместе с тем возрастают объемы строительства в монолитных и сборно-монолитных конструкциях, с применением кирпича, различных видов керамических и бетонных блоков, полистиролбетонных изделий (система «Юникон»). В наружных ограждающих конструкциях все более широкое распространение получают многообразные системы с наружным эффективным утеплителем.

 

При ежегодном строительства нового жилья отвечающего современным требованиям по энергосбережению, в объеме около 3 млн кв. м общей площади – это всего лишь 1-1,5 процента от существующего городского жилого фонда. Поэтому все более отчетливо проявляются проблемы необходимости его приведения к уровню современных требований по теплозащите. Это должно реализовываться при реконструкции (санации) пятиэтажных жилых домов первого периода индустриального домостроения, где обязательным условием является повышение уровня тепловой защиты, а со временем и в жилых домах большей этажности, построенных по старым нормам.

 

Именно поэтому, чтобы быть готовыми к решению одной из составляющих проблемы энергосбережения – повышению уровня теплозащиты существующих зданий и сооружений, и предусмотрена приоритетная разработка в 2001 году нормативно- методических документов по новым типам фасадных систем, упомянутых выше.

 

Вместе с тем существует и другая проблема – оснащение зданий и сооружений современным инженерным оборудованием, приборами регулирования и учета потребляемых различных энергоносителей и воды, разумное применение нетрадиционных и возобновляемых источников энергии, использование тепла выбрасываемого воздуха, канализационных стоков и т.п.

 

К настоящему времени уже построен или находится в стадии строительства ряд жилых, общественных и административных зданий и комплексов, где применены автономные источники теплоснабжения, различные типы принудительной (централизованной и локальной) вентиляции, системы поквартирного теплоснабжения и гоячего водоснабжения, тепловые насосы, рекуператоры тепла и др. Требуется время, чтобы проанализировать фактические результаты, в том числе стоимостные, определить рациональную область применения тех или иных конкретных решений (особенно для объектов массового строительства), а затем разработать соответствующие нормативно-методические документы с обязательной увязкой с требованиями федеральных нормативных документов.

 

Еще одной проблемой, требующей своего разрешения, является запланированное строительство зданий повышенной высоты (более 75 м). Уже начата разработка «Общих положений к техническим требованиям по проектированию жилых зданий высотой более 75 м». Вероятно, появится ряд дополнительных специфических требований и положений как по теплозащите этих типов зданий, так по инженерно-техническому их оснащению.

 

Вывоз мусора московский, металлолом Москва. Покупка и вывоз металлолома.

 

Солнечное отопление жилых домов. Экономика должна быть энергоэффе. Honda fcx. Керамические топливные ячейки. Аккумулирующие гидроэлектрически.

 

Главная ->  Экология