Главная ->  Экология 

 

Особенности российского энергоде. Переработка и вывоз строительного мусора

ПРО РЕГУЛЮВАННЯ ОБСЯГУ АНТРОПОГЕННИХ ВИКИДІВ

 

ТА ПОГЛИНАННЯ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ

 

Розділ I

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Цей Закон визначає правові та організаційні основи запобігання і пом’якшення наслідків зміни клімату і спрямований на виконання зобов'язань України за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату та Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.

 

Положення цього Закону поширюються на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців незалежно від форм власності та видів діяльності, які здійснюють антропогенні викиди парникових газів, охорону та поліпшення якості поглиначів парникових газів, крім тих, які регулюються Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар.

 

Стаття 1. Визначення основних термінів

 

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

 

антропогенні викиди парникових газів – означають емісію парникових газів і/або їх прекурсорів в атмосферу над конкретним районом і за конкретний період часу;

 

еквівалент двоокису вуглецю - показник екологічної ефективності, що розраховується у тоннах відповідно до потенціалів глобального потепління;

 

національний електронний реєстр антропогенних викидів та поглинання парникових газів - система обліку одиниць встановлених кількостей та руху прав власності на них;

 

національний кадастр антропогенних викидів та поглинання парникових газів – щорічний звіт про антропогенні викиди та поглинання парникових газів;

 

національна система оцінки антропогенних викидів та поглинання парникових газів - система спостереження, збирання, оброблення, передачі і збереження інформації, необхідної для оцінки антропогенних викидів та поглинання парникових газів;

 

одиниця встановленої кількості викидів парникових газів – одиниця, яка визначається зобов’язаннями країни, і дорівнює одній метричній тонні двоокису вуглецю або встановленій кількості другого парникового газу, вираженого еквівалентом двоокису вуглецю з урахуванням потенціалу глобального потепління відповідного парникового газу;

 

одиниця поглинання парникових газів - одиниця, яка створюється відповідно до статті 3 Кіотського протоколу і дорівнює одній метричній тонні еквіваленту двоокису вуглецю;

 

одиниця сертифікованого скорочення викидів парникових газів - одиниця, яка створюється відповідно до статті 12 Кіотського протоколу, і дорівнює одній метричній тонні двоокису вуглецю або встановленій кількості другого парникового газу, вираженого еквівалентом двоокису вуглецю з урахуванням потенціалу глобального потепління відповідного парникового газу;

 

одиниця скорочення викидів парникових газів – одиниця, яка визначається в результаті реалізації проектів, спрямованих на скорочення антропогенних викидів парникових газів або на збільшення абсорбції поглиначами парникових газів, за умовами, визначеними статтею 6 Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;

 

парникові гази – визначені у Додатку А Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату і означають такі газоподібні складові атмосфери - як природного, так і антропогенного походження, - які поглинають і перевипромінюють інфрачервоне випромінювання;

 

потенціал глобального потепління – коефіцієнт, який відображає властивість впливати на глобальне потепління однієї одиниці маси певного парникового газу відносно відповідної одиниці двоокису вуглецю за період часу;

 

проект спільного впровадження - проект, який передбачає скорочення антропогенних викидів парникових газів та/або збільшення поглинання парникових газів на доповнення до того обсягу, який міг бути досягнутий в іншому випадку, і виконується відповідно до статті 6 Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;

 

цільові екологічні (зелені) інвестиції – інвестування отриманих коштів від продажу одиниць встановленої кількості та коштів від збору за забруднення навколишнього природного середовища антропогенними викидами парникових газів виключно для проектів, програм та заходів, за результатами реалізації яких зменшуються обсяги викидів парникових газів або інші види забруднення навколишнього природного середовища.

 

Всі інші терміни, які застосовуються у цьому законі, вживаються у розумінні Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, Кіотського протоколу та рішень Конференції Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.

 

Стаття 2. Законодавство у сфері регулювання обсягу антропогенних викиди та поглинання парникових газів

 

Законодавство України у сфері регулювання обсягу антропогенних викидів та поглинання парникових газів базується на Конституції України та складається з цього Закону, Законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про охорону атмосферного повітря” і інших нормативно-правових актів.

 

Стаття 3. Основні принципи скорочення обсягу антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів

 

Основними принципами скорочення обсягу антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів є:

 

зведення до мінімуму несприятливих соціальних, екологічних та економічних наслідків від антропогенних викидів парникових газів;

 

забезпечення сталого розвитку України;

 

створення стимулюючих умов для здійснення підприємницької діяльності у сфері впровадження нових екологічно-ефективних технологій і досягнень, спрямованих на скорочення обсягу антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів;

 

забезпечення державного регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у частині скорочення обсягу антропогенних викидів парникових газів;

 

наукова обґрунтованість, системність і комплексність підходу до скорочення обсягу антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів;

 

формування та реалізація відповідно до національних умов державної політики та заходів, визначених у статті 2 Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;

 

нормування антропогенних викидів парникових газів з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання та устаткування у поєднанні з ринковими механізмами скорочень антропогенних викидів парникових газів, спрямовані на забезпечення економічного зростання і стимулювання застосування нових технологій і інновацій;

 

використання ринкових відносин і конкуренції як одного з основних інструментів стимулювання екологічної ефективності;

 

забезпечення економічної привабливості інвестицій, спрямованих на підвищення екологічної ефективності і скорочення антропогенних викидів парникових газів.

 

Стаття 4. Об'єкти регулювання обсягу антропогенних викидів парникових газів

 

Об'єктами регулювання обсягу антропогенних викидів парникових газів є:

 

одиниці встановленої кількості викидів парникових газів для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на території України, які дозволяється викинути в атмосферне повітря протягом визначеного періоду;

 

одиниці сертифікованого скорочення викидів парникових газів для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на території України, які дозволяється викинути в атмосферне повітря протягом визначеного періоду;

 

одиниці скорочення викидів парникових газів досягнуті у результаті спільного виконання проектів, спрямованих на зменшення антропогенних викидів або збільшення поглинання парникових газів, юридичними особами та фізичними особами-підприємцями за участі інших країн, які є Сторонами Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, та резидентів цих Сторін.

 

Стаття 5. Суб'єкти регулювання обсягів антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів

 

Суб'єктами регулювання обсягів антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів є:

 

центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, до повноважень яких належать питання регулювання обсягів антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів;

 

юридичні особи та фізичні особи-підприємці незалежно від форм власності та видів діяльності, які здійснюють на території України і у межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони антропогенні викиди, аерозоль або прекурсор парникового газу або поглинають парникові гази, аерозоль чи прекурсор парникових газів з атмосферного повітря;

 

юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які здійснюють торгівлю одиницями встановленої кількості викидів парникових газів;

 

юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які передають та отримують одиниці антропогенних викидів парникових газів;

 

резиденти, уповноважені країнами, які є Сторонами Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, що мають намір та беруть участь у торгівлі одиницями встановленої кількості антропогенних викидів парникових газів, обміні одиницями скорочення викидів у спосіб, визначений Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.

 

Розділ II

 

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У

 

СФЕРІ РЕГУЛЮВАННЯ ОБСЯГУ антропогенних викидів тапоглинання парникових газів

 

Стаття 6. Державне управління у сфері регулювання обсягу антропогенних викидів та поглинання парникових газів

 

Державне управління у сфері регулювання обсягу антропогенних викидів та поглинання парникових газів здійснюють:

 

Кабінет Міністрів України;

 

центральний орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища;

 

центральний орган виконавчої влади з питань виконання вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та впровадження механізмів Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;

 

інші центральні органи виконавчої влади та Національна академія наук України.

 

Стаття 7. Компетенція Кабінету Міністрів України у сфері регулювання обсягу антропогенних викидів та поглинання парникових газів

 

Кабінет Міністрів України у сфері регулювання антропогенних викидів та поглинання парникових газів:

 

забезпечує реалізацію політики держави у сферівиконання зобов'язань України за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату та Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;

 

встановлює:

 

порядок функціонування національної системи оцінки антропогенних викидів та поглинання парникових газів;

 

порядок розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на зменшення обсягу антропогенних викидів або збільшення поглинання парникових газів згідно з Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;

 

порядок ведення Національного електронного реєстру антропогенних викидів та поглинання парникових газів;

 

національний план заходів з пом’якшення наслідків зміни клімату;

 

національний план розподілу дозволів на антропогенні викиди парникових газів;

 

порядок видачі дозволів на антропогенні викиди парникових газів;

 

порядок державного обліку об'єктів, які здійснюють антропогенні викиди та поглинання парникових газів;

 

умови та порядок здійснення торгівлі одиницями встановленої кількості викидів парникових газів, передачі або отримання одиниць встановленої кількості викидів парникових газів, одиниць скорочення викидів, одиниць сертифікованого скорочення викидів та одиниць поглинання парникових газів;

 

систему контролю за ціноутворенням під час торгівлі антропогенними викидами парникових газів, строки здійснення розрахунків за передані або отримані одиниці встановленої кількості викидів парникових газів, відповідальність за порушення у цій сфері;

 

порядок отримання та використання коштів, які надходитимуть від торгівлі одиницями встановленої кількості викидів парникових газів, одиницями скорочення викидів парникових газів, збору за забруднення навколишнього природного середовища антропогенними викидами парникових газів, що зараховуються до Державного бюджету;

 

порядок передачі частин встановленої кількості антропогенних викидів парникових газів Сторонам Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату на період дії їх зобов’язань з 2008 по 2012 роки;

 

порядок розгляду, схвалення та здійснення проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій у період дії зобов’язань Сторін Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату з 2008 по 2012 роки;

 

порядок здійснення державного контролю за антропогенними викидами парникових газів.

 

Стаття 8. Компетенція центрального органу виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища

 

До компетенції центрального органу виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища і його органів на місцях належить:

 

розроблення пропозицій щодо формування та реалізації державної політики з проблеми глобальної зміни клімату, скорочення антропогенних викидів парникових газів та збільшення поглинання парникових газів, пом’якшення наслідків зміни клімату;

 

координація заходів щодо виконання зобов'язань України за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату,Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та рішень їх керівних органів;

 

організація та координація міжнародного співробітництва з питань зміни клімату;

 

забезпечення функціонування національної системи оцінки антропогенних викидів та поглинання парникових газів;

 

визначення критеріїв відбору проектів, спрямованих на зменшення обсягу антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів;

 

видача дозволів на антропогенні викиди парникових газів;

 

проведення нормування у сфері регулювання обсягу антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів;

 

здійснення державного контролю за виконанням проектів зі скорочення викидів парникових газів, результати яких впливають на обсяги встановлених кількостей України.

 

Стаття 9. Компетенція центрального органу виконавчої влади з питань виконання вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та впровадження механізмів Кіотського протоколу до Рамкової конвенціїООН про зміну клімату

 

До компетенції центрального органу виконавчої влади з питань виконання вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та впровадження механізмів Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату належить:

 

розроблення пропозицій щодо формування та реалізації державної інвестиційної політики у сфері охорони навколишнього природного середовищата державної політики у сфері регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату;

 

розроблення комплексних заходів щодо пом'якшення наслідків зміни клімату шляхом обмеження антропогенних викидів та збільшення обсягів поглинання парникових газів;

 

організація проведення національної системи оцінки антропогенних викидів та поглинання парникових газів;

 

підготовка та ведення національних кадастрів антропогенних викидів та поглинання парникових газів, національних повідомлень з питань зміни клімату;

 

ведення Національного електронного реєстру антропогенних викидів та поглинання парникових газів;

 

участь у діях, які призводять до накопичення, передачі або отримання одиниць скорочення викидів, визначених у результаті реалізації проектів спільного впровадження відповідно до Кіотського протоколу до Рамкової конвенціїООН про зміну клімату;

 

організація взаємодії з системою Міжнародної торгівлі викидами;

 

участь у підготовці міжнародних договорів, внесення пропозицій щодо їх укладення та денонсації, укладання в межах своїх повноважень таких договорів з метою забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України з питань зміни клімату;

 

формування бази даних проектів спільного впровадження, організація проведення їх експертизи та моніторингу;

 

сприяння залученню інвестицій на фінансування проектів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, зменшення антропогенних викидів або збільшення поглинання парникових газів;

 

уповноваження суб’єктів регулювання здійснювати інвестиційні проекти зі скорочення викидів парникових газів, результати яких впливають на обсяги встановлених кількостей України.

 

Стаття 10. Повноваження інших центральних органів виконавчої влади та Національної академії наук України

 

Центральні органи виконавчої влади та Національна академія наук України в межах своєї компетенції:

 

забезпечують розроблення пропозицій щодо формування та реалізації державної політики з проблем глобальної зміни клімату, скорочення антропогенних викидів парникових газів та збільшення поглинання парникових газів, пом’якшення наслідків зміни клімату;

 

забезпечують здійснення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління, заходів щодо скорочення антропогенних викидів парникових газів та збільшення поглинання парникових газів, пом’якшення наслідків зміни клімату;

 

контролюють діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, під час проведення щорічної національної інвентаризації антропогенних викидів та поглинання парникових газів;

 

беруть участь у міжнародному співробітництві з питань зміни клімату.

 

Розділ IIІ

 

НОРМУВАННЯ АНТРОПОГЕННИХ ВИКИДІВ ТА ЗБІЛЬШЕННЯ

 

ПОГЛИНАННЯ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ

 

Стаття 11. Нормування антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів

 

Нормування у сфері регулювання обсягу антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів проводить центральний орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища з метою:

 

реалізації єдиної науково-технічної політики у сфері регулювання антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів;

 

встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог, які спрямовані на скорочення антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів;

 

впровадження і використання сучасних екологічно безпечних технологій, спрямованих на зменшення антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів.

 

Розділ IV

 

ДОЗВОЛИ НА АНТРОПОГЕННІ ВИКИДИ

 

ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ

 

Стаття 12. Дозволи на антропогенні викиди парникових газів дляюридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

 

З метою державного регулювання антропогенних викидів парникових газів юридичним особам та фізичним особам-підприємцям видаються дозволи на антропогенні викиди парникових газів.

 

Антропогенні викиди парникових газів в атмосферне повітря можуть здійснюватися юридичними особами та фізичними особами-підприємцями після отримання дозволу, який видається на платній основі центральним органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

 

Рішення про видачу або відмову у видачі дозволу приймається протягом 60 календарних днів із дати надходження документів на розгляд.

 

Підставою для прийняття рішення про відмову у видачі дозволу є:

 

порушення вимог щодо оформлення та змісту документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів парникових газів, та/або подання їх у неповному обсязі;

 

недостовірність даних у документах, поданих для отримання дозволу;

 

недотримання вимог до технологічних процесів обладнання та споруд щодо охорони навколишнього природного середовища від забруднення парниковими газами протягом строку дії попереднього дозволу;

 

Дозвіл анулюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, який його видав у разі:

 

подання юридичною особою та фізичною особою-підприємцем заяви про анулювання дозволу;

 

припинення діяльності юридичної особи та фізичної особи-підприємця;

 

якщо виробничий процес провадження господарської діяльності може призвести до істотних наслідків для здоров’я людей та стану довкілля;

 

порушень умов, визначених у дозволі.

 

Розділ V

 

СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ЗБИРАННЯ, ОБРОБЛЕННЯ, ПЕРЕДАЧА І ЗБЕРЕЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ, НЕОБХІДНОЇ ДЛЯ ОЦІНКИ АНТРОПОГЕННИХ ВИКИДІВ ТА ПОГЛИНАННЯ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ

 

Стаття 13. Національна система оцінки антропогенних викидів та поглинання парникових газів

 

Національна система оцінки антропогенних викидів та поглинання парникових газів передбачає:

 

планування та проведенняюридичними особами та фізичними особами-підприємцями щорічної інвентаризації антропогенних викидів та абсорбції парникових газів;

 

узагальнення результатів інвентаризації антропогенних викидів та абсорбції парникових газів;

 

складання національного кадастру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів і контроль за його якістю;

 

забезпечення архівного зберігання інформації національного кадастру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів і матеріалів до нього.

 

Функціонування національної системи оцінки антропогенних викидів та поглинання парникових газів забезпечується центральним органом виконавчої влади з питань виконання вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та впровадження механізмів Кіотського протоколу до Рамкової конвенціїООН про зміну клімату,інших центральних органів виконавчої влади, а також юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, які здійснюють викиди парникових газів та заходи, спрямовані на поглинання парникових газів.

 

Стаття 14. Кадастри антропогенних викидів та поглинання парникових газів

 

Для обліку кількісних, якісних та інших характеристик парникових газів, поглинання парникових газів і контролю за його якістю на підставі даних щорічної інвентаризації антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, проведеної іншими центральними органами виконавчої влади, юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, центральним органом виконавчої влади з питань виконання вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та впровадження механізмів Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату ведуться щорічні національні кадастри антропогенних викидів та поглинання парникових газів.

 

Стаття 15. Облік об'єктів, які здійснюють антропогенні викиди парникових газів

 

Облік об'єктів, які здійснюють антропогенні викиди парникових газів, ведеться центральним органом виконавчої влади з питань виконання вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та впровадження механізмів Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.

 

Стаття 16. Контроль за викидами парникових газів

 

Державний контроль за викидами парникових газів здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, його спеціальними підрозділами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

Виробничий контроль за антропогенними викидами парникових газів здійснюється юридичними особами та фізичними особами-підприємцями у процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона призводить до антропогенних викидів парникових газів.

 

Інші центральні органи виконавчої влади та Національна академія наук здійснюють галузевий контроль за діяльністю підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, під час їх щорічної інвентаризації антропогенних викидів та поглинання парникових газів.

 

Розділ VІ

 

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СКОРОЧЕННЯ ОБСЯГІВ АНТРОПОГЕННИХ ВИКИДІВ ТА ЗБІЛЬШЕННЯ ПОГЛИНАННЯ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ

 

Стаття 17. Економічний механізм забезпечення скорочення обсягів антропогенних викидів парникових газів та збільшення поглинання парникових газів

 

Економічний механізм забезпечення скорочення обсягів антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів передбачає:

 

торгівлю в установленому порядку України з іншими країнами, які є Сторонами Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, або уповноваженими цими країнами резидентами, одиницями встановленої кількості викидів парникових газів;

 

реалізацію в установленому порядку проектів спільного впровадження юридичними особами та фізичними особами-підприємцями за участі інших країн, які є СторонамиКіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, або уповноваженими цими країнами резидентами, з метою зниження антропогенних викидів та/або збільшення поглинання парникових газів;

 

передачу в установленому порядку іншій країні або отримання від неї одиниць скорочення викидів парникових газів, отриманих у результаті здійснених проектів, спрямованих на скорочення антропогенних викидів та/або на збільшення поглинання парникових газів, за умов, визначених Кіотським протоколом до Рамкової конвенціїООН про зміну клімату;

 

видачу юридичним особам та фізичним особам-підприємцям дозволів на антропогенні викиди парникових газів у навколишнє природне середовище.

 

Стаття 18. Національний електронний реєстр антропогенних викидів та поглинання парникових газів

 

Для обліку одиниць встановлених кількостей та руху прав власності на них центральним органом виконавчої влади з питань виконання вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та впровадження механізмів Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату ведеться Національний електронний реєстр антропогенних викидів та поглинання парникових газів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 19. Фінансування заходів щодо скорочення антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів

 

Фінансування заходів щодо скорочення антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів здійснюється за рахунок Державного бюджету України; коштів, отриманих від продажу одиниць встановленої кількості антропогенних викидів парникових газів, та коштів від збору за забруднення навколишнього природного середовища антропогенними викидами парникових газів; коштів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у тому числі отриманих на здійснення проектів, спрямованих на скорочення антропогенних викидів та/або на збільшення поглинання парникових газів; фондів охорони навколишнього природного середовища та інших коштів, незаборонених законодавством.

 

Кошти, отримані від продажу одиниць встановленої кількості викидів парникових газів та від збору за забруднення навколишнього природного середовища антропогенними викидами парникових газів зараховуються до Державного бюджету України та спрямовуються на виконання заходів, за результатами реалізації яких зменшуються обсяги викидів парникових газів. Перелік таких заходів затверджує Кабінет Міністрів України.

 

Розділ VІІ

 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ АНТРОПОГЕННИХ ВИКИДІВ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ

 

Стаття 20. Відповідальність за порушення законодавства у сфері антропогенних викидів парникових газів

 

Особи, винні у:

 

порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

 

здійсненні антропогенних викидів парникових газів без дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища;

 

перевищенні антропогенних викидів парникових газів, встановлених у дозволі на викиди;

 

недотриманні вимог, визначених дозволом на антропогенні викиди парникових газів;

 

провадженні незаконної діяльності, що негативно впливає на клімат;

 

впровадженні відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівлі в інших державах та експлуатації технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об'єктів, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством щодо антропогенних викидів парникових газів;

 

невиконанні законних вимог органів, які здійснюють державний контроль за викидами парникових газів;

 

ненаданні передбаченої законодавством своєчасної, повної та достовірної інформації про викиди та поглинання парникових газів, джерела забруднення, а також приховуванні або перекрученні відомостей про стан викидів та поглинання парникових газів, екологічну обстановку, яка склалася внаслідок викидів парникових газів;

 

недотриманні норм екологічної безпеки, державних санітарних норм під час проектування, розміщення, будівництва та введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих та впровадженні і використанні сучасних найкращих доступних екологічно безпечних технологій та устаткування, спрямованих на зменшення антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів, - несуть відповідальність згідно з законом.

 

Законами може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень законодавства при антропогенних викидах парникових газів.

 

Спори з питань порушення законодавства при антропогенних викидах парникових газів вирішуються у встановленому законом порядку.

 

Розділ VIIІ

 

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ РЕГУЛЮВАННЯ ОБСЯГУ АНТРОПОГЕННИХ ВИКИДІВ ТА ПОГЛИНАННЯ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ

 

Стаття 21. Застосування міжнародних договорів

 

Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері регулювання обсягу антропогенних викидів парникових газів та поглинання парникових газів відповідно до зобов'язань України за Рамковою конвенцією, Кіотським протоколом та законодавства України.

 

Якщо Рамковою конвенцією,Кіотським протоколом до Рамкової Конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату або іншими міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.

 

Розділ IХ

 

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, окрім статті 12, яка набирає чинності через тридцять днів з дня його офіційного оприлюднення.

 

2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

 

внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

 

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

 

забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

 

забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

 

Президент України В. Ющенко

 

 

В. Г. Семенов, генеральный директор ОАО «Объединение ВНИПИэнергопром»,

 

главный редактор журнала «Новости теплоснабжения», г. Москва

 

Проблемы электроэнергетики в отоплении

 

За последние годы мы успели отвыкнуть от понятия «дефицит», еще совсем недавно главного внешнего фактора, определяющего деятельность как граждан, так и организаций. Большинство, решая проблему дефицита, действовало в соответствии с рыночным понятием очередей, покупая место в очереди, т.е. переплачивая за товар или услугу. Другие получали первые места в очереди, используя административный ресурс.

 

Система регулирования очередей, включающая фонды, талоны, льготы, ограничение отпуска в одни руки, социальные нормы и т.д., конечно, смягчала ситуацию, но не спасала страну от постоянно возникающих новых и новых дефицитов.

 

Рынок практически моментально все изменил, заменив множество дефицитов на два – денег и качественных инвестпроектов. Эти изменения в гораздо меньшей степени коснулись естественно-монопольных отраслей. «Социалистическое» регулирование тарифов при сохранении «социалистических» методов управления неизбежно привели к возрождению дефицитов в электроэнергетике и газовой отрасли. Пришлось опять вспоминать теорию очередей.

 

Энергетическое своеобразие России

 

• Основная особенность России – конечно, климат. Низкие расчетные температуры наружного воздуха предопределяют необходимость значительных мощностей тепловой генерации, не работающих большую часть года. В то же время тепловой рынок тесно связан с электрическим, и любые нарушения в теплоснабжении компенсируются в первую очередь путем использования электронагревателей. Надо также учитывать все более распространяющиеся стационарные устройства электроотопления.

 

Компенсация пикового теплопотребления электронагревательными приборами сегодня экономически выгодна. Более высокая стоимость электроэнергии по отношению к тепловой с лихвой компенсируется меньшими затратами на оборудование и его эксплуатацию.

 

В результате величина пикового потребления электрической мощности определяется сегодня в основном погодой. Это допустимо для теплых стран, но для России абсолютно не приемлемо. Уже сегодня, при прочих сопоставимых условиях, похолодание на 1 ОС приводит к увеличению электрической мощности в Европейской части России на 0,6%. Таким образом, до трети электрической мощности используется на термические цели, но по тепловой мощности это 6-7%, а по годовым объемам потребление теплоты 3-4%. Т.е. даже такие небольшие объемы замещения критичны для энергосистем, а компенсировать в холодное время крупную аварию в теплоснабжении невозможно ни в одном крупном городе.

 

• В России зимой короткий световой день, вплоть до полярной ночи в северных городах. Пик потребления электрической мощности на освещение по времени совпадает с максимальным потреблением на цели отопления.

 

• Повсеместно распространенное у нас качественное регулирование систем теплоснабжения также повсеместно дополнено верхней температурной срезкой, применяемой при сильных похолоданиях. Применение пенополиуретана в качестве теплоизоляции предопределяет сохранение срезки на всю обозримую перспективу, хотя бы на уровне 130 С. Объективно срезка должна компенсироваться увеличением расхода у каждого потребителя в 1,3-2 раза, в зависимости от уровня срезки, но наши тепловые сети к этому не приспособлены либо по мощности насосов, либо по пропускной способности, либо по системам регулирования, либо по совокупности этих факторов. Таким образом в сильные морозы мы часто имеем максимально разрегулированные тепловые сети с недостаточными перепадами у концевых потребителей. Потребитель в лучшем случае реагирует на ситуацию включением кухонных плит и электрообогревателей, в худшем – ставит внутреннюю систему отопления зданий на проток, сливая теплоноситель в канализацию.

 

• Относительная дешевизна сетевого газа приводит к постоянному возрастанию его доли в топливном балансе городов. Основные потребители газа – ТЭЦ и муниципальные котельные – максимально потребляют его в холодное время. Зарубежные потребители, получившие газ, используемый ранее российской промышленностью, также используют его на энергетические цели. Таким образом, неравномерность потребления сетевого газа в последние годы повысилась, с максимумом в самое холодное время. В этот же период строительство новых подземных газовых хранилищ в России было практически остановлено.

 

Природного газа в холодное время уже объективно не хватает. На фоне низкой обеспеченности или неработоспособности систем резервного топлива на отопительных котельных это привело к массовым нарушениям температурного графика в холодное время. ТЭЦ также снижает температуру сетевой воды даже ниже принятой срезки из-за дороговизны замещающего топлива.

 

Все вышеизложенное, в сочетании с несколькими менее значимыми факторами, привело к разуплотнению годовых графиков потребления электрической мощности с недопустимо высокими пиками в самые холодные дни. Удачно, что в этом году похолодание в Европейскую часть России пришло только в феврале при относительно длинном световом дне.

 

Ситуация год от года продолжает ухудшаться, т.к. темпы роста максимума потребления электрической мощности значительно превышают темпы роста годового электропотребления.

 

Таким образом, в России нет проблем с тепло-, электро- и топливоснабжением при средних температурах отопительного периода, но существует региональный, грозящий перерасти в общесистемный, кризис нехватки пиковых мощностей.

 

Очень важно понимать системность этого кризиса и взаимосвязь различных видов энергетических ресурсов.

 

Оперативное энергосбережение

 

Россия столкнулась с весьма редкой формой энергетического кризиса – временным дефицитом электрической мощности. Временный дефицит случается даже в самых богатых странах с развитой энергетической инфраструктурой. Такие случаи были в Швеции, Норвегии, Японии, США и т.д.

 

Бразилия попала в кризис из-за засухи; Норвегия из-за засухи и необычно ранней и холодной зимы; США и Канада из-за аварий в энергосистеме; Швеция из-за похолодания.

 

Разнообразие причин говорит о том, что все системы энергоснабжения уязвимы. Но опыт этих стран также показывает, что даже оперативное энергосбережение путем реализации срочной программы регулирования спроса, как альтернативы простому отключению потребителей, обеспечивает снижение потребления электроэнергии от 0,5 до 20%.

 

Существуют сотни мер, направленных на энергосбережение. В их основе лежат изменения в поведении и повышение технической эффективности. Ранжирование мер, выделение наиболее важных, определяется условиями конкретного кризиса и каждый раз уникально. Энергосбережение невозможно без участия миллионов людей, имеющих разные интересы. Это сложная многоплановая деятельность, которую нельзя организовать только по принципам бизнеса. Фактически она в России еще не начиналась. С другой стороны альтернативы оперативному энергосбережению уже фактически нет:

 

Страна не готова к быстрому массовому вводу новых энергетических мощностей. Нет проектов, квалифицированных кадров и организаций.

 

Чтобы обеспечить 1 кВт энергетической мощности в потреблении необходимо обеспечить развитие электрических сетей, увеличение мощности в генерации с учетом собственных нужд и потерь в сетях, развитие топливной инфраструктуры вплоть до разработки месторождений.

 

С учетом налогов на прибыль, используемую на инвестиции, суммарные затраты общества на ввод в эксплуатацию мощностей составят минимум 100 тыс. руб./кВт. При тарифе 1,5 руб./кВт·ч, даже если эта мощность будет использоваться 5000 ч в год, все доходы составят 7500 руб./год. Несопоставимые цифры. А если эта мощность используется в период пикового потребления, то коэффициент неравномерности включения нагрузки учитывать нельзя, а доходы мизерные. Таким образом, неуправляемый рост потребления пиковой мощности может разорить любую энергетическую компанию, решившую компенсировать его увеличением мощности всей энергосистемы.

 

При отсутствии ограничительных мер и непродуманной тарифной политике рост потребления электроэнергии на термические цели может оказаться столь стремительным, что даже осуществление масштабных планов энергетического строительства не позволит исправить ситуацию.

 

Имеется достаточно большой набор мероприятий, позволяющих достаточно быстро решить проблему нехватки пиковой мощности.

 

Скорейшее введение рынка электрической мощности. Повышение стоимости энергии в часы максимального потребления приведет к снижению спроса у крупных потребителей.

 

Рынок мощности будет также способствовать созданию дешевых территориально распределенных пиковых/резервных мощностей, в том числе у крупных потребителей.

 

Создание взаимоувязанной, сквозной системы энергетического аудита, статотчетности и энергетического планирования.

 

Восстановление на новых принципах системы государственного нормирования, управления, контроля и надзора в области энергоэффективности.

 

Создание рынка высвобождаемой в процессе энергосбережения мощности.

 

Введение комплекса экономических мер, стимулирующих спрямление суточного графика электрических нагрузок.

 

Реализация тщательно продуманной программы пропаганды энергосбережения.

 

Снижение объемов электроотопления

 

На фоне применения в России все более энергоэффективных бытовых приборов и производственных технологий стремительно увеличивается использование электроэнергии на прямой обогрев воздуха.

 

Причины:

 

фактическое снятие в СНиПах и правилах ограничений подключения потребителей использующих электроэнергию для термических целей;

 

отмена повышенного тарифа на электроэнергию, используемую для термических целей;

 

реорганизация структур РАО ЕЭС с превращением сбытовых организаций, не имеющих стимулов к снижению неэффективного потребления мощности, в энергоснабжающие;

 

полное исключение из договоров ответственности энергоснабжающих организаций за качество теплоснабжения и компенсация потребителями низкого качества с помощью электрокалориферов.

 

В части тарифного регулирования представляется необходимым осуществить следующие действия.

 

• Разрешить (рекомендовать) Региональным энергетическим комиссиям вводить повышенные тарифы на электроэнергию, используемую для термических целей в нежилых зданиях. Проработать порядок сохранения повышенных тарифов даже при полной либерализации рынка, например путем введении акцизов. В результате у потребителей появятся стимулы к уменьшению объемов электроотопления, а у энергосбыта к выявлению таких потребителей.

 

Например, за 4 самых холодных дня января 2006 г. прирост потребления электрической мощности только по Московскому региону составил 2000 МВт. Это привело к необходимости отключения потребителей и повышению опасности системной аварии.

 

• Рекомендовать РЭК вводить более глубокое понижение ночного тарифа на электроэнергию. Введение более низкого ночного тарифа повысит экономическую привлекательность применения теплоаккумуляторов и заинтересованность предприятий в смещении производственного цикла на время ночного минимума. Эти меры позволят снизить пик потребления и уменьшить ночные провалы потребления электрической мощности.

 

• Ввести в практику отмену платы за присоединение (технологическое подключение) электроустановок, потребляющих электрическую мощность только в ночное время. Сегодня применение теплоаккумуляторов с ночной зарядкой приводит к трехкратному увеличению платы за подключение по сравнению с вариантом обычного электроотопления.

 

Например, перевод потребителей Московского региона, суммарно использующих 1500 МВт (из 3500 МВт) электрической мощности для целей отопления, на теплоаккумуляторы позволит не только снизить пиковое потребление, но и превратить суточный график потребления мощности практически в прямую линию, т.е., по опыту других стран, теплоаккумуляторы могут служить средством управления нагрузкой.

 

• Поскольку качество теплоснабжения определяется не только режимами на источниках теплоты и насосных станциях, но и режимами теплопотребления, необходимо в теплоснабжении ввести двухставочные тарифы.

 

Кроме привычной ставки за потребленную теплоту необходимо ввести плату за мощность в виде платы за суммарный (средний) расход сетевой воды, пропущенный через теплопотребляющие установки потребителя за отчетный период. Даже при сохранении объемов теплопотребления, лучше используя энергетический потенциал и снижая расход и температуру обратной сетевой воды, потребитель благотворно воздействует на всю систему централизованного теплоснабжения. Уменьшаются расходы в сетях, снижаются потери давления, улучшаются гидравлические режимы у самых удаленных потребителей. Появляется возможность подключения к существующим сетям новых потребителей.

 

В условиях повсеместно применяемой температурной срезки потребители компенсируют в самые холодные дни недостаточную температуру теплоносителя увеличением расхода. Гидравлические режимы конечных потребителей нарушаются и это приводит к массовому включению электрообогревателей, особенно в жилых домах. Из-за ограничений по пропускной способности тепловых сетей часто эту ситуацию не удается улучшить увеличением расхода на источнике теплоты. Введение платы за мощность в виде платы за максимальный расход сетевой воды позволит включить в общий тепловой баланс свободные мощности муниципальных и заводских котельных, расположенных в центре нагрузок, для выполнения ими роли пиковых теплоисточников.

 

В городах, где в массовом порядке в системах централизованного теплоснабжения начали устанавливать индивидуальные тепловые пункты, не урегулировав при этом вопросы их централизованной эксплуатации и обслуживания, у теплоснабжающих предприятий начали проявляться трудности с наладкой и соблюдением режимов и, соответственно, в обеспечении качественного теплоснабжения потребителей.

 

С другой стороны даже при недостатке тепловой мощности сетей и источника энергоснабжающая организация не передает нагрузку на другие источники.

 

• Введение двухставочных тарифов, контроль качества теплоснабжения невозможны без установки приборов учета. Решить проблему массового их внедрения можно только путем введения отдельного тарифа на измерения или биллинг. Если отслеживать рост тарифов не по стоимости 1 Гкал, а по платежам жителей за отопления 1 м2, то увеличения не будет, т.к. затраты на учет компенсируются уменьшением перетопов и реальным энергосбережением.

 

Уже довольно много домов оборудованы приборами учета тепловой энергии. Однако из-за отсутствия отдельного тарифа на обслуживание приборов учета и, соответственно, отсутствия таковых работ, большинство приборов впоследствии выходит из строя и не используется для расчетов с энергоснабжающей организацией. Необходимо также, по примеру г. Томска, решить проблему платежей жителей зданий со сверхнормативным теплопотреблением.

 

• Тарифы для потребителей, имеющих свой автоматизированный тепловой пункт, должны быть ниже, чем у потребителей, подключенных к ЦТП. Также должна поощряться независимая схема подключения. Это требуется как для объективного разнесения затрат, так и для поощрения качества потребления, снижения жалоб и использования электроэнергии для обогрева.

 

Пример Петропавловска-Камчатска показал, что при установлении разных тарифов для потребителей, присоединенных через ИТП и ЦТП, можно в короткое время создать условия для массового распространения ИТП.

 

• Необходимо изменить систему расчета тарифов на тепловую энергию от ТЭЦ в части экономии от комбинированной выработки, с отнесением большой части экономии на тепловую энергию. Это повысит конкурентоспособность ТЭЦ на тепловых рынках, особенно по сравнению с электроотоплением, и позволит снизить суммарные затраты топлива, в том числе уменьшить дефицит газа.

 

Сложившаяся система отнесения затрат приводит к тому, что расходы топлива на 1 Гкал на ТЭЦ иногда больше, чем на котельных. Высокие тарифы на тепло при большей стоимости оборудования по сравнению с электронагревателями привели к их массовому распространению, т.е. имеет место перекрестное субсидирование электрической энергии за счет тепловой, что приводит к замещению последней.

 

• Создание системы экономической ответственности энергоснабжающих организаций за качество теплоснабжения, для переориентации их с системы управления объемами на систему управления качеством.

 

В то же время необходимо задействовать комплекс административных мер:

 

Анализ электропотребления в зимний период по разным типам потребителей с целью выявления потребителей, резко увеличивающих потребление электрической мощности при похолоданиях. Обследование их на предмет выявления установок, использующих электрическую энергию в целях обогрева помещений. Определение законности использования таких установок. Установки, не имеющие официального разрешения, должны отключаться.

 

Обследование временных павильонов, складов, организаций общественного питания, киосков, временных сооружений, дач по процедуре энергоаудита с выдачей энергетического паспорта, определением мощности электропотребления, используемого на обогрев, в том числе не оформленной мощности. Выявление случаев хищения мощности и электроэнергии. Применение мер ответственности, вплоть до уголовной.

 

Проведение тщательного анализа жалоб на плохое отопление в зимний период. Жесткий контроль за качеством подготовки к отопительному сезону по всем зданиям, по которым зафиксированы жалобы. Окончательная проверка качества в начале отопительного сезона при пуске отопления. Принятие оперативных мер по наладке режимов с целью снижения использования электричества на догрев помещений.

 

Создание городской диспетчерской службы, выполняющей функции учета, контроля и анализа всех нарушений системы теплоснабжения и электроснабжения. Отработка эффективного оперативного реагирования на возникающие проблемы и жалобы.

 

Обследование элитных жилых домов и квартир на предмет выявления теплых полов с электрообогревом, встроенных саун, в том числе по данным приборов учета электрической энергии. Применение мер административного воздействия жилищными инспекциями

 

Особое внимание должно быть обращено на дачи, в которых использование электроэнергии на обогрев носит массовый характер.

 

Необходимо возобновить практику выдачи разрешений на использование электроэнергии для термических целей в соответствии с действующей инструкцией «О порядке согласования применения электрокотлов и других электронагревательных приборов» (утв. Минтопэнерго РФ 24.11.1992 г. и согласованной в Минюсте). При этом должен выполняться п. 5.1. Инструкции, требующий: «Применение электроэнергии для отопления и горячего водоснабжения может рассматриваться только при условии включения электронагревательных приборов в ночное время, оснащения их аккумуляторами тепла и автоматикой, исключающей работу в дневные часы».

 

Рис. Факторы, влияющие на безопасность энергоснабжения

 

Энергетическое планирование

 

Несмотря на техническое несовершенство систем энергоснабжения, чрезвычайно низкую энергоэффективность, недостаточное финансирование и недостатки общесистемного управления до 2005 г. обеспечивался минимально допустимый уровень безопасности энергоснабжения за счет созданных в советское время резервов. Эти резервы были предусмотрены взаимоувязанными энергетическими планами городов, регионов, страны. С начала 90-х годов ХХ в. энергетическое планирование на всех уровнях было прекращено. Инерционность развития энергосистем не позволила сразу ощутить последствия, однако уже к 2005 г. проблемы, связанные с отсутствием энергетического планирования, обострились и проявились во вводимых ограничениях и масштабных авариях. Сегодняшняя ситуация с энергоснабжением характеризуется:

 

дефицитом электрической мощности во все большем количестве регионов;

 

дефицитом природного газа;

 

исчерпанием пропускной способности сетей;

 

ростом количества локальных зон низкой надежности.

 

Как следствие – значительно возросла вероятность системных аварий.

 

Необходимо возродить энергетическое планирование на принципиально новом уровне в сегодняшних условиях неопределенности увеличения нагрузок и минимальном бюджетном финансировании. В стране имеются огромные резервы повышения энергоэффективности, что позволит обеспечить решение вышеперечисленных проблем с соблюдением принципа доступности энергоресурсов для потребителей на фоне роста цен на первичные энергоносители и роста затрат на обеспечение требований по экологии.

 

Во всех промышленно развитых странах энергетическое планирование является наиболее адекватным способом развития систем.

 

Составными элементами процесса энергопланирования являются:

 

критерии и характеристики энергетической безопасности;

 

оценка состояния системы энергоснабжения;

 

прогноз развития системы и ее соответствия допустимым уровням энергобезопасности;

 

конкретные мероприятия по изменению и/или развитию системы энергоснабжения.

 

Результаты процесса планирования отражаются в соответствующих «Программах (схемах) развития систем энергоснабжения», которые разрабатываются в отраслевом и территориальном разрезе. Следует отметить, что задача согласования схем развития энергоснабжения установлена положением об Управлении государственного энергетического надзора, являющегося структурным подразделением Ростехнадзора.

 

Важной задачей является введение в практику мер ответственности за соблюдение требований безопасности. Учитывая масштабность потенциальных системных аварий, государство через уполномоченный орган обязано обеспечить контроль разработки энергетических планов, их экспертизу и исполнение, в том числе и путем разработки соответствующих нормативно-правовых актов. Всегда существует множество вариантов решения проблем. Задача энергетического планирования – найти оптимальные варианты, соответствующие критериям безопасности и доступности.

 

В советское время разработка схем энергоснабжения являлась одним из множества элементов государственного планирования. При ликвидации Госплана, функции энергетического планирования должны быть значительно шире, чем примитивный выбор 2-3 вариантов увеличения мощности энергосистемы.

 

Должны быть учтены все факторы, влияющие на безопасность энергоснабжения (см. рис.). Энергетическая безопасность не может обеспечиваться планированием только на уровне страны, она должна быть обеспечена в каждом населенном пункте. В то же время территориальные планы должны быть увязаны с общегосударственными, хотя бы в части топливных балансов.

 

Развитые капиталистические страны давно перешли к глобальному энергетическому планированию с помощью Международного энергетического агентства и директив ЕС, мы же пока не имеем перспективного плана газоснабжения даже по Москве и Санкт-Петербургу, не говоря уже о более мелких городах.

 

Вывоз мусора оборудование, металлолом Москва. Вывоз металлолома, принимаем лом.

 

Поджечь свой дом. Правильный выбор. Новая страница 1. Вр. Новая страница 1.

 

Главная ->  Экология